Dysthymia - Ancst

We declare our downfall from the bottom of our abyss

We scream and we cry till these hearts stop beating

Ashes in our mouths and debris in our hands, we walk this empty road till the

bitter end

And nothing equals nothing, the value of our lives

We turn the light of day into eternal darkness, armed with our despair

We are cursed by our demons, chained to our husks

We stumble while we try to run, outrun ourselves

It is fear that drives us into ruin

Traumatized by everything we hold so dear

And nothing equals nothing, the value of our lives

Preoccupied, we watch the world burn to ash as we cheer and salt it with a

pinch of scorn

From our deathbeds we imprecate all you fools

To our heresy!

To our demise!

To our demise!

To our demise!

To our demise!

To our demise!

To our demise!

To our demise!

Ми оголошуємо своє падіння з дна нашої прірви

Ми кричимо й плачемо, доки ці серця не перестають битися

Попіл у роті та сміття в руках, ми йдемо цією порожньою дорогою, поки

гіркий кінець

І ніщо ні з чим не дорівнює, цінність нашого життя

Ми перетворюємо світло дня у вічну темряву, озброєні своїм відчаєм

Ми прокляті нашими демонами, прикутими до нашого лушпиння

Ми спотикаємося, коли намагаємося бігти, випереджаємо себе

Страх веде нас до загибелі

Травмований усім, що нам так дорого

І ніщо ні з чим не дорівнює, цінність нашого життя

Заклопотані, ми спостерігаємо, як світ горить на попіл, як підбадьорюємо й солимо його за допомогою

дрібка зневаги

Із смертного ложа ми проклинаємо всіх вас, дурнів

До нашої єресі!

До нашої смерті!

До нашої смерті!

До нашої смерті!

До нашої смерті!

До нашої смерті!

До нашої смерті!

До нашої смерті!