House Of Ghosts - Alphaville

I’m stuck in the house that once belonged to you

I’m stuck in the house, lost without myself

I’m stuck in the house, don’t know where I’m goin' to

I’m stuck in the house, dust upon the shelf

The pale moon’s standing still, frozen on the ridge

The stars tiptoe to their ancestral places

The books on the wall dream ominous dreams

And armies of shadows are walking off their pages

I’m stuck in the house that once belonged to you

I’m stuck in the house, lost without myself

I’m stuck in the house, don’t know where I’m goin' to

I’m stuck in the house, dust upon the shelf

The names and numbers grow meaningless in my mind,

Patterns desintegrate on the black surface of night

And since the moon arose, she swallowed all memories

Insatiable hunger she bears that never will cease

I’m stuck in the house…

I’m stuck in the house

I’m stuck in the house

I’m stuck in the house…

I’m goin' now, there’s nothing left to do

The door closes behind me, the moon had her fill too

The night turns itself over into a newborn day

The key’s under the doormat for the next who comes to stay…

He’s stuck in the house that once belonged to you

Stuck in the house, lost without himself

He’s stuck in the house, don’t know what he will do

He’s stuck in the house, dust upon the shelf

Stuck in the house

Stuck in the house (the names and numbers)

That once belonged to you (patterns desintegrate)

Stuck in the house (on the black surface of night) (And since the moon arose)

He’s stuck in the house (she swallowed all memories)

Don’t know what he will do (insatiable hunger she bears)

He’s stuck in the house, that never will cease…

Always, always (stuck in the house) —

And I wonder, leaving from there

Was always so sad

(Always…)

Я застряг у будинку, який колись належав тобі

Я застряг у домі, загублений без себе

Я застряг у домі, не знаю, куди йду

Я застряг у домі, пил на полиці

Блідий місяць стоїть на місці, застиглий на хребті

Зірки навшпиньки ходять до місць своїх предків

Книги на стіні сняться до зловісних снів

І армії тіней сходять зі своїх сторінок

Я застряг у будинку, який колись належав тобі

Я застряг у домі, загублений без себе

Я застряг у домі, не знаю, куди йду

Я застряг у домі, пил на полиці

Імена й цифри стають безглуздими в моїй свідомості,

Візерунки розпадаються на чорній поверхні ночі

І як зійшов місяць, вона проковтнула всі спогади

Вона несе невгамовний голод, який ніколи не вщухне

Я застряг у домі…

Я застряг у домі

Я застряг у домі

Я застряг у домі…

Я йду, мені більше нічого робити

За мною зачиняються двері, місяць теж наситився

Ніч перетворюється на новонароджений день

Ключ під килимком для наступного, хто прийде залишитися…

Він застряг у будинку, який колись належав вам

Застряг у домі, загубившись без себе

Він застряг у домі, не знаю, що зробить

Він застряг у домі, пил на полиці

Застряг у домі

Застрягли в будинку (імена та номери)

Це колись належало вам (шаблони руйнуються)

Застряг у домі (на чорній поверхні ночі) (І відколи з’явився місяць)

Він застряг у домі (вона проковтнула всі спогади)

Не знаю, що він зробить (ненаситний голод вона несе)

Він застряг у домі, це ніколи не припиниться…

Завжди, завжди (застряг у домі) —

І мені цікаво, виходячи звідти

Завжди був таким сумним

(Завжди...)