My Opening Farewell - Alison Krauss, Union Station

A lady stands before an open window

Staring so far away

She can almost feel the southern wind blow

Almost touching her restless day

She turns from her window to me Sad smile her apology

Sad eyes reaching to the door

Daylight loses to another evening

And still she spares me the word goodbye

And sits alone beside me fighting her feelings

Struggles to speak but in the end can only cry

Suddenly it’s so hard to find

The sound of the words to speak her troubled mind

So I’m offering these to her as if to be kind:

There’s a train everyday leaving either way

There’s a world, you know

There’s a way to go And you’ll soon be gone -- that’s just as well

This is my opening farewell

A child’s drawings left there on the table

And a woman’s silk lying on the floor

And I would keep them here if I were able

Lock her safe behind this open door

But suddenly it’s so clear to me That I’d asked her to see what she may never see

And now my kind words find their way back to me There’s a train everyday leaving either way

There’s a world, you know

You got a way’s to go And I’ll soon believe -- it’s just as well

This is my opening farewell

Жінка стоїть перед відкритим вікном

Дивлячись так далеко

Вона майже відчуває, як дме південний вітер

Майже зворушливий її неспокійний день

Вона повертається від свого вікна до мене. Сумна посмішка, її вибачення

Сумні очі дивляться на двері

Денне світло втрачає інший вечір

І все-таки вона позбавляє мене слова до побачення

І сидить одна біля мене, борючись зі своїми почуттями

Насилу говорити, але зрештою може лише плакати

Раптом це так важко знайти

Звук слів, щоб висловити її стурбований розум

Тож я пропоную їй це, ніби щоб буду добрим:

Потяг щодня відправляється в будь-який бік

Є світ, ви знаєте

Є дороги і ви скоро зникнете — це так само добре

Це моє вступне прощання

Дитячі малюнки, залишені на столі

І жіночий шовк, що лежить на підлозі

І я б тримав їх тут, якби міг

Зачиніть її сейф за цими відкритими дверима

Але раптом мені стало так ясно що я попросив її подивитися те, чого вона, можливо, ніколи не побачить

І тепер мої добрі слова повертаються до мені Потяг щодня відправляється в будь-який бік

Є світ, ви знаєте

У вас є дорога і я скоро повірю – це так само добре

Це моє вступне прощання