Иди - Алексей Вдовин

Иди

Не зная толком пути

Роняя мелочи в ночь

Храня все пули в груди

По хмурым улицам прочь

Проткнутый солнца штыком

Солдат без права на тень

Луны взведенным курком

Оставленный в темноте

Приделан к сердцу засов

Приставлен к клетке конвой,

Но на отпущенных псов

Бросаешься с головой

По обреченной доске

По бесконечным кругам

Да к неизбывной тоске

Да к золотым берегам

Иди

Сквозь пальцы через песок

Раз утро так началось

Пускай скрипит колесо

Пускай вращается ось

Земли смиренная плоть

Возьмет под хрип воронья

И закрывает Господь

Глаза своим сыновьям

Срезая углы и края

Объять безмерности круг

Пронзают высь тополя

Взлетают птицы разлук

Казалось улиц кроссворд

Разгадан на полпути,

Но вновь шелестит небосвод

Страницами — надо идти

И дорогу осилит хромой

По лесенкам да виражам

И вот уже по прямой

Бежит к пределам душа

Родится сполох во мгле

Прольется маслом вдали

Качает мир Вифлеем

Венчает Иерусалим

Иди

Плетется песня в конце

Кометы что раз в сто лет

Согреет неба постель

И разрядит пистолет

Поэту в юную грудь

Вливая вечности медь

Тут начинается путь

И тут кончается смерть

(осень, 2008)

Іди

Не знаючи толком шляху

Ронячи дрібниці в ніч

Зберігаючи всі кулі в грудях

Похмурих вулицях геть

Проткнутий сонця багнетом

Солдат без права на тінь

Місяця зведеним курком

Залишений у темряві

Прироблений до серця засув

Приставлений до клітини конвой,

Але на відпущених псів

Кидаєшся з головою

По приреченій дошці

По нескінченних колах

Так до незбутній тузі

Так до золотих берегів

Іди

Крізь пальці через пісок

Раз ранок так почалося

Нехай скрипить колесо

Нехай обертається вісь

Землі смиренна плоть

Візьме під хрип вороння

І закриває Господь

Очі своїм синам

Зрізаючи кути і краю

Осягнути безмірності коло

Пронизують висину тополі

Злітають птахи розлука

Здавалося вулиць кросворд

Розгадано на півшляху,

Але знову шелестить небосхил

Сторінками — треба йти

І дорогу здолає кульгавий

За лесенками та виразами

І ось вже по прямий

Біжить до меж душа

Народиться сполох у темряві

Проллється олією вдалині

Гойдає світ Віфлеєм

Вінчає Єрусалим

Іди

Плететься пісня в кінці

Комети щораз на сто років

Зігріє небо ліжко

І розрядить пістолет

Поетові в юні груди

Вливаючи вічності мідь

Тут починається шлях

І тут кінчається смерть

(осінь, 2008)