Я просыпаюсь - Алексей Матов

Я просыпаюсь и вижу,

Полную тьму.

Я просыпаюсь и вижу,

И нихера не пойму,

С чего напала зима

На мое красное лето.

С чего колотит озноб,

Где полыхать должен жар.

С чего, что знал и любил

Вдруг провалилось в Тартар.

И до скончания дней,

Тепла не будет и света.

Стоят дубы-колдуны,

Что хоть косою коси,

Свали в другу сторону,

Да, блять, не ходят такси,

И даже на поезда

Не продаются билеты.

И за стеною стена,

И за грядою гряда,

Осиновый частокол в четыре ряда,

И на вопросы свои

Век не дождешься ответа.

Я просыпаюсь и вижу

Чьи-то следы.

Я помираю от жажды

У самой воды.

И крещусь на Абразан,

И убираю дом вербой.

И то ли вечер не вечер,

Среда не среда.

Займутся чудо-огнями мои города

И станешь ты предо мной

Писанной стервой.

И грянет, в небо забравшись,

Мраморный свет.

Покажет миру, что было

И то, чего нет.

И будет таять в глазах пеленой

Явь молочным туманом.

Разворошит, раскидает по всем сторонам

Меняя все, что копил, на мусор и хлам.

И правда, с коей ты жил, станет обманом.

Я прокидаюся і бачу,

Повну темряву.

Я прокидаюся і бачу,

І ніхера не розумію,

З чого напала зима

На моє червоне літо.

Чого б'є озноб,

Де палати повинен жар.

З чого, що знав і любив

Раптом провалилося у Тартар.

І до кінчення днів,

Тепла не буде і світла.

Стоять дуби-чаклуни,

Що хоч косою коси,

Звали в інший бік,

Так, блять, не ходять таксі,

І навіть на поїзди

Не продаються квитки.

І за стеною стіна,

І за грядою гряди,

Осиновий частокіл у чотири ряди,

І на питання свої

Століття не дочекаєшся відповіді.

Я прокидаюся і бачу

Чиїсь сліди.

Я вмираю від спраги

У самої води.

І хрещусь на Абразан,

І прибираю будинок вербою.

І то ли вечір не вечір,

Середа не середа.

Займуться чудо-вогнями мої міста

І станеш ти переді мною

Писаним стервом.

І гримне, у небо забравшись,

Мармурове світло.

Покаже світові, що було

І те, чого немає.

І буде танути в очах пеленою

Ява молочним туманом.

Розворушить, розкидає по всіх боках

Змінюючи все, що копив, на сміття і мотлох.

І правда, з якою ти жив, стане обманом.