Никто не может - Алексей Матов

Сказать никто не может, когда пойдёт гроза

Сказать никто никто не может, как заблестят глаза

Сказать никто не может, когда сожгут мосты

Сказать никто не может, когда вернёшся ты Когда махнёт руками на ярмарке трюкач

Когда руабаху алую наденет мой палач

Когда разгонит ветер туман над головой

Когда в конец убитый пойду к себе домой.

А ленточка всё вьётся и подступает жар

Танцует и смеётся небесный кочегар

И молнией кидает, и требует опрок

Дремучие мотивы, играет медный рок,

А смотрю не веря с укором на него,

А я смотрю когбуто не вижу нечего

И жалко мне и больно, что нет тебя со мной

И я в конец убитый иду к себе домой

Не прыгаешь от счастя

Не скалишь жолтый рот

Не хлопаешь в ладоши, совсем на оборот

С тревогой наблюдаешь, кай дышит тишина

Как мерными шагами идёт к тебе она

Как нежно обнимает и путает в сетях

И ты уж будь ты дома, а вовсе не в гостях

И ты в одну здружился с коварной тишиной

И грусно от того лишь, что нет тебя со мной

Сказати ніхто не може, коли піде гроза

Сказати ніхто ніхто не може, як заблищать очі

Сказати ніхто не може, коли спалять мости

Сказати ніхто не може, коли повернешся ти Коли махне руками на ярмарку трюкач

Коли руабаху червону одягне мій кат

Коли розганяє вітер туман над головою

Коли нарешті вбитий піду до себе додому.

А стрічка все в'ється і підступає жар

Танцює і сміється небесний кочегар

І блискавкою кидає, і вимагає вирок

Дрімучі мотиви, грає мідний рок,

А дивлюся не вірячи з докором на ньому,

А я дивлюся когбуто не бачу нічого

І шкода мені і хворо, що немає тебе зі мною

І я в кінець убитий іду до себе додому

Не стрибаєш від щастя

Не скалиш жовтий рот

Не плескаєш у долоні, зовсім на оборот

З тривогою спостерігаєш, кай дихає тиша

Як мірними кроками йде до тебе вона

Як ніжно обіймає і плутає в мережах

І ти  вже будь ти вдома, а  зовсім не в гостях

І ти в одну здружився з підступною тишею

І сумно від того лише, що немає тебе зі мною