Родина - Алексей Матов

Мраком задернула черная масть

Всюду капканы болота и ямы

Но сторона, несмотря на напасть

Хоть и с трудом, но дышит упрямо

И через ворожбу грезится ей

Как куполами до неба коснуться

Как отогнать звон бесовских цепей

И от мороки затяжной очнуться

Пробудись моя Родина

Поднимись моя Родина

Силой ветра и солнца

Наберись как смородина

Пробудись моя Родина

Но только в золоте свет заблестит

Станут такому раскладу не рады

Шипом змеиным тьма заговорит

Хлынут ордою болотные гады

И сторона, отряхнувшись от сна

Двинет на полчища белою вьюгой

Чтобы в сердцах занялась весна

Стерлась из памяти чтоб кали-юга

Новое солнце зарею сожгет

Тьму что душила поганой петлею

Негой молочною в мир поплывет

Звон колокольный вестью благою

Примется небо как дочку ласкать

Землю извевшую чистой луною

И разольет по миру благодать

Сменит мороку свободой шальною

Мороком засминула чорна масть

Всюди капкани болота та ями

Але сторона, незважаючи на напад

Хоч і важко, але дихає вперто

І через ворожбу мріє їй

Як куполами до неба торкнутися

Як відігнати дзвін бісівських ланцюгів

І від мороки затяжної прокинутися

Прокинься моя Батьківщина

Піднімися моя Батьківщина

Силою вітру та сонця

Наберись як смородина

Прокинься моя Батьківщина

Але тільки в золоті світло заблищить

Чи стануть такому розкладу не раді

Шипом зміїним темрява заговорить

Хлинуть ордою болотні роки

І сторона, обтрусивши від сну

Двіне на полчища білою завірюхою

Щоб у серцях зайнялася весна

Стерлася з пам'яті, щоб калі-юга

Нове сонце спалахне зорею

Тьму що душила поганою петлею

Нігою молочною у світ попливе

Дзвін дзвоновий звісткою благою

Прийметься небо як доньку пестити

Землю, що звів чистим місяцем

І розіллє по світу благодать

Змінить мороку шаленою свободою