За меня допоёт апрель - Алексей Коротин

Я с тобой научился молчать

И "пожалуйста" говорить,

Мелочей не замечать

И по ночам курить,

Вместе встречать рассвет

И ложиться спать затемна...

Не говори мне "нет".

"Нет" - это только слова.

А когда напишу стихи

В первый раз, будто, во сне,

Ты не знаешь, о чём они,

Только веришь, что о тебе.

Ты мне скажешь "спасибо", потом,

Если я вдруг решу уйти.

Не хочу, чтобы наш дом

Услышал слово "прости".

А вчера наступила весна.

Заиграла ручьями капель.

Если я что-то не сказал,

За меня допоёт апрель.

Ты не хочешь меня отпускать,

Да и я не хочу уходить.

Только счастье, словно туман,

Может вмиг растаять как дым.

А когда напишу стихи

В первый раз, будто, во сне,

Ты не знаешь, о чём они,

Только веришь, что о тебе.

Ты мне скажешь "спасибо", потом,

Если я вдруг решу уйти.

Не хочу, чтобы наш дом

Услышал слово "прости".

А когда напишу стихи

В первый раз, будто, во сне,

Ты не знаешь, о чём они,

Только веришь, что о тебе.

Я з тобою навчився мовчати

І "будь ласка" говорити,

Дрібниц не помічати

І ночами курити,

Разом зустрічати світанок

І лягати спати затемна.

Не кажи мені "ні".

"Ні" - це лише слова.

А коли напишу вірші

Вперше, ніби, уві сні,

Ти не знаєш, про що вони,

Тільки віриш, що про тебе.

Ти мені скажеш "дякую", потім,

Якщо я раптом вирішу піти.

Не хочу, щоб наш дім

Почув слово "вибач".

А вчора настала весна.

Заграла струмками крапель.

Якщо я щось не сказав,

За мене доспіває квітень.

Ти не хочеш мене відпускати,

Та й я не хочу йти.

Тільки щастя, мов туман,

Може вмить розтанути, як дим.

А коли напишу вірші

Вперше, ніби, уві сні,

Ти не знаєш, про що вони,

Тільки віриш, що про тебе.

Ти мені скажеш "дякую", потім,

Якщо я раптом вирішу піти.

Не хочу, щоб наш дім

Почув слово "вибач".

А коли напишу вірші

Вперше, ніби, уві сні,

Ти не знаєш, про що вони,

Тільки віриш, що про тебе.