Солнышко прости - Алексей Коротин

Знаю, сам был не прав,

Что не спешил домой.

Думать, что в этот час

Кто-то с тобой другой –

Трудно.

Поверь, малыш.

Просто хочу понять…

Верил, ты сладко спишь…

А, ты ушла гулять.

Ни звонка телефонного,

Ни записки: "Солнышко, прости…",

Ни словечка теплого...

Ты решила уйти.

Ни звонка телефонного,

Ни записки: "Солнышко, прости…",

Ни словечка теплого...

Ты решила уйти.

Строчки наискосок,

Словно потерян мир.

Ты не пришла домой.

Я в тишине один.

А за окном шоссе.

Ночь убегает вдаль.

С мыслями о тебе

Тонет моя печаль.

Ни звонка телефонного,

Ни записки: "Солнышко, прости…",

Ни словечка теплого...

Ты решила уйти.

Знаю, сам був не правий,

Що не квапився додому.

Думати, що в цей час

Хтось із тобою інший –

Важко.

Повір, малюк.

Просто хочу зрозуміти…

Вірив, ти солодко спиш...

А ти пішла гуляти.

Ні телефонного дзвінка,

Ні записки: "Сонечко, вибач…",

Ні слівця теплого...

Ти вирішила піти.

Ні телефонного дзвінка,

Ні записки: "Сонечко, вибач…",

Ні слівця теплого...

Ти вирішила піти.

Рядки навскіс,

Наче втрачено світ.

Ти не прийшла додому.

Я у тиші один.

А за вікном шосе.

Ніч тікає в далечінь.

З думками про тебе

Тоне мій смуток.

Ні телефонного дзвінка,

Ні записки: "Сонечко, вибач…",

Ні слівця теплого...

Ти вирішила піти.