Портрет - Алексей Коротин

В сотый раз твой портрет на листочке рисую.

И тени на нём аккуратно штрихую.

Я рисую тебя, но другим не понять

То, что этим рисунком хочу я сказать.

Я рисую тебя, но другим не понять

То, что этим рисунком хочу я сказать.

Я рисую травой и журчащим ключом -

Я рисую тебя - солнца рыжим лучом.

Я рисую глаза - синевою реки

И ветвями берез - твои нежные руки.

Я рисую глаза - синевою реки

И ветвями берез - твои нежные руки.

Я рисую орлом - твои брови вразлёт.

Я рисую как солнце с рассветом встаёт.

Я рисую тебя - небом ясным и чистым.

Я рисую тебя - первым снегом пушистым.

Я рисую тебя, но другим не понять

То, что этим рисунком хочу я сказать.

Я рисую тебя, но другим не понять

То, что этим рисунком хочу я сказать.

Сотий раз твій портрет на листочку малюю.

І тіні на ньому акуратно штрихають.

Я малюю тебе, але іншим не зрозуміти

Те, що цим малюнком хочу сказати.

Я малюю тебе, але іншим не зрозуміти

Те, що цим малюнком хочу сказати.

Я малюю травою і дзюркотливим ключем -

Я малюю тебе – сонця рудим променем.

Я малюю очі - синявою річки

І гілками беріз – твої ніжні руки.

Я малюю очі - синявою річки

І гілками беріз – твої ніжні руки.

Я малюю орлом – твої брови врозліт.

Я малюю як сонце на світанку встає.

Я малюю тебе – небом ясним і чистим.

Я малюю тебе - першим пухнастим снігом.

Я малюю тебе, але іншим не зрозуміти

Те, що цим малюнком хочу сказати.

Я малюю тебе, але іншим не зрозуміти

Те, що цим малюнком хочу сказати.