Письма - Алексей Коротин

Мне подруга давно не пишет

Уже месяц, второй - я жду.

А солдат почтальона ищет

И читает письма на ходу.

На душе одиноко-одиноко,

За закатом приходит рассвет.

Ну, а где-то далёко-далёко

Ты, может, пишешь ответ.

Снова подъём по тревоге,

А он только что виделся с ней.

Во сне она шла по дороге,

А он шёл навстречу ей.

Во сне она шла по дороге,

А он шёл навстречу ей.

На душе одиноко-одиноко,

За закатом приходит рассвет.

Ну, а где-то далёко-далёко

Ты, может, пишешь ответ.

На душе одиноко-одиноко,

За закатом приходит рассвет.

Ну, а где-то далёко-далёко

Ты, может, пишешь ответ.

Мне подруга давно не пишет

Уже месяц, второй...

На душе одиноко-одиноко,

За закатом приходит рассвет.

Ну, а где-то далёко-далёко

Ты, может, пишешь ответ.

Мені подруга давно не пише

Вже місяць, другий – я чекаю.

А солдатів листоноші шукає

І читає листи на ходу.

На душі самотньо,

За заходом сонця приходить світанок.

Ну, а десь далеко-далеко

Ти можеш пишеш відповідь.

Знову підйом по тривозі,

А він щойно бачився з нею.

Уві сні вона йшла дорогою,

А він ішов їй назустріч.

Уві сні вона йшла дорогою,

А він ішов їй назустріч.

На душі самотньо,

За заходом сонця приходить світанок.

Ну, а десь далеко-далеко

Ти можеш пишеш відповідь.

На душі самотньо,

За заходом сонця приходить світанок.

Ну, а десь далеко-далеко

Ти можеш пишеш відповідь.

Мені подруга давно не пише

Вже місяць, другий...

На душі самотньо,

За заходом сонця приходить світанок.

Ну, а десь далеко-далеко

Ти можеш пишеш відповідь.