Пассажиры - Алексей Коротин

Люди в метро читают газеты,

Книжки, журналы, брошюрки, буклеты.

Кто-то всерьез увлечён анекдотами.

Что же меня охватила зевота?

Девушки заняты, книги прочитаны.

Все варианты на вечер просчитаны.

Этот маршрут показался мне вечным

В поезде, следовавшем до конечной.

Хэй, пассажиры, посмотрите ж вокруг,

Взгляды от книг оторвите, разорвите замкнутый круг.

Хэй, пассажиры, посмотрите ж вокруг,

Взгляды от книг оторвите, разорвите замкнутый круг.

Я пересел в троллейбус и что же -

Та же картина, всё так похоже,

Только в отличие от метрополитена

Люди читают всё то, что на стенах

Домов написано краской зеленой,

Синей, коричневой, красной, черной...

Мне даже стало неинтересно

Далее сочинять эту песню.

Хэй, пассажиры, посмотрите ж вокруг,

Взгляды от стен оторвите, разорвите замкнутый круг.

Хэй, пассажиры, посмотрите ж вокруг,

Взгляды от стен оторвите, разорвите замкнутый круг.

Но песню допеть - святая обязанность.

Вышел на улицу, там - слякоть.

Голова непокрыта, а петь так хочется.

Дождь закончился, с ним одиночество.

Девушка с зонтиком.

Зонт яркими красками

Переливается после ненастной погоды на солнце.

А в душе лето.

А девушка даже не знает об этом.

Хэй, пассажиры, планеты Земля.

Мы все - пассажиры планеты Земля.

Хэй, пассажиры, планеты Земля.

Мы все - пассажиры планеты Земля.

Песня допета.

Вроде о личном

В наше-то время и петь неприлично,

Но вновь и вновь слагаю куплеты

Для бесконечной песенки этой.

Снова брожу по бульварам столичным,

Снова пишу, всё чаще - о личном.

Вроде как все, но в те же мгновения

Я ощущаю прилив вдохновения.

Хэй, пассажиры, планеты Земля.

Мы все - пассажиры планеты Земля.

Хэй, пассажиры, планеты Земля.

Мы все - пассажиры планеты Земля.

Хэй, пассажиры, планеты Земля.

Мы все - пассажиры планеты Земля.

Люди в метро читають газети,

Книжки, журнали, брошури, буклети.

Хтось серйозно захоплений анекдотами.

Що ж мене охопила позіхання?

Дівчата зайняті, книги прочитані.

Усі варіанти на вечір прораховані.

Цей маршрут здався мені вічним

У поїзді, що прямував до кінцевої.

Хей, пасажири, подивіться ж довкола,

Погляди від книг відірвіть, розірвіть замкнене коло.

Хей, пасажири, подивіться ж довкола,

Погляди від книг відірвіть, розірвіть замкнене коло.

Я пересів у тролейбус і що ж -

Та ж картина, все так схоже,

Лише на відміну від метрополітену

Люди читають все те, що на стінах

Будинків написано фарбою зеленою,

Синьої, коричневої, червоної, чорної...

Мені навіть стало нецікаво

Далі складати цю пісню.

Хей, пасажири, подивіться ж довкола,

Погляди від стін відірвіть, розірвіть замкнене коло.

Хей, пасажири, подивіться ж довкола,

Погляди від стін відірвіть, розірвіть замкнене коло.

Але пісню доспівати – святий обов'язок.

Вийшов надвір, там - сльота.

Голова непокрита, а співати так хочеться.

Дощ скінчився, з ним самотність.

Дівчина з парасолькою.

Парасолька яскравими фарбами

Переливається після негоди на сонці.

А у душі літо.

А дівчина навіть не знає про це.

Хей, пасажирів, планети Земля.

Ми всі – пасажири планети Земля.

Хей, пасажирів, планети Земля.

Ми всі – пасажири планети Земля.

Пісня допета.

Начебто про особисте

В наш час і співати непристойно,

Але знову і знову складаю куплети

Для нескінченної пісеньки цієї.

Знову блукаю по бульварах столичних,

Знову пишу, все частіше – про особисте.

Начебто всі, але в ті ж миті

Я відчуваю прилив натхнення.

Хей, пасажирів, планети Земля.

Ми всі – пасажири планети Земля.

Хей, пасажирів, планети Земля.

Ми всі – пасажири планети Земля.

Хей, пасажирів, планети Земля.

Ми всі – пасажири планети Земля.