Отражение - Алексей Коротин

Кто я?

Твоё отражение

В зеркале радужных снов.

Кто ты?

Моё вдохновение

Всуе мирских оков.

Скрипки затмили разум,

День променял на сон,

И превратился в скитальца я,

Ядом любви поражён.

Скрипки затмили разум,

День променял на сон,

И превратился в скитальца я,

Ядом любви поражён.

Но, может быть, ёкнет сердечко

Как той, прошлогодней весной,

Когда доставали из печки мы

Картошку с прилипшей золой

И как сбежали из города

На целых девять недель.

И скарб наш был немудрёным тогда:

Палитра да акварель.

И как сбежали из города,

На целых девять недель.

И скарб наш был немудрёным тогда:

Палитра да акварель.

Дрожащей от неги рукою

Кудринку с губ уберешь.

Ты стала моей мечтою,

Поверь мне - это не ложь.

Ведь я - твоё отражение

В зеркале радужных снов.

А ты – моё вдохновение

Всуе мирских оков.

Ведь я - твоё отражение

В зеркале радужных снов.

Ты – моё вдохновение

Всуе мирских оков.

Хто я?

Твоє відображення

У дзеркалі райдужних снів.

Хто ти?

Моє натхнення

Всюди мирських кайданів.

Скрипки затьмарили розум,

День проміняв на сон,

І перетворився на мандрівника я,

Отрутою кохання вражений.

Скрипки затьмарили розум,

День проміняв на сон,

І перетворився на мандрівника я,

Отрутою кохання вражений.

Але, можливо, ікне серце

Як тієї, минулорічної весни,

Коли діставали з грубки ми

Картоплю з прилиплою золою

І як втекли із міста

На цілих дев'ять тижнів.

І скарб наш був нехитрим тоді:

Палітра та акварель.

І як втекли з міста,

На цілих дев'ять тижнів.

І скарб наш був нехитрим тоді:

Палітра та акварель.

тремтячою від негоди рукою

Кудринку з губ прибереш.

Ти стала моєю мрією,

Повір мені – це не брехня.

Адже я – твоє відображення

У дзеркалі райдужних снів.

А ти – моє натхнення

Всюди мирських кайданів.

Адже я – твоє відображення

У дзеркалі райдужних снів.

Ти моє натхнення

Всюди мирських кайданів.