Новогодняя ностальгия - Алексей Коротин

Новогодний вечер.

Я сижу за столиком кафе.

И мерцают свечи,

Мне напоминая о тебе.

Клавишей коснётся

Нежная рука,

Маэстро, please.

Вас ещё попросят

Повторить мелодию на бис.

А в хрустале искрится ностальгия.

И суета, и праздничный банкет.

Но я пою тебе, моя Россия,

Тобой непризнанный поэт.

Но я пою тебе, моя Россия,

Тобой непризнанный поэт.

Вроде всё в порядке.

Да и за окошком намело.

А в моей тетрадке,

Как и на душе - белым-бело.

Мы играем в судьбы

Словно короли, а пешек нет.

Дай нам Бог рассудка,

Да расслышать бы рояль под звон монет.

А в хрустале искрится ностальгия.

И суета, и праздничный банкет.

Но я пою тебе, моя Россия,

Тобой непризнанный поэт.

Но я пою тебе, моя Россия,

Тобой непризнанный поэт.

Но я пою тебе, моя Россия,

Тобой непризнанный поэт.

Новорічний вечір.

Я сиджу за столиком кафе.

І мерехтять свічки,

Мені нагадуючи тебе.

Клавішами торкнеться

Ніжна рука,

Маестро, please.

Вас ще попросять

Повторити мелодію на біс.

А в кришталі іскриться ностальгія.

І суєта, і святковий бенкет.

Але я співаю тобі, моя Росія,

Тобою невизнаний поет.

Але я співаю тобі, моя Росія,

Тобою невизнаний поет.

Начебто все гаразд.

Та й за вікном намело.

А в моєму зошиті,

Як і на душі – білим-біло.

Ми граємо в долі

Наче королі, а пішаків немає.

Дай нам Бог розуму,

Та почути б рояль під дзвін монет.

А в кришталі іскриться ностальгія.

І суєта, і святковий бенкет.

Але я співаю тобі, моя Росія,

Тобою невизнаний поет.

Але я співаю тобі, моя Росія,

Тобою невизнаний поет.

Але я співаю тобі, моя Росія,

Тобою невизнаний поет.