Игра не стоит свеч - Алексей Коротин

Красками детства я нарисую мечту,

Добрую песню, твою красоту.

Струны настрою,

Новые звуки найду.

Двери закрою, к тебе подойду.

Но только рассвет в непрошеный час

Коснётся твоих плеч,

Скажу тебе: "Прощай,

Игра не стоит свеч".

И ты уйдёшь, я останусь один,

Один на грешной земле.

Лишь краски детства напомнят о тебе.

В мире фантазий проще и легче жить,

Но жизнь прекрасней, если её любить!

Если захочешь, я повторю мотив.

Ты меня слышишь?

Звони!

Звони!

Звони!

Но только рассвет в непрошеный час

Коснётся твоих плеч,

Скажу тебе: "Прощай,

Игра не стоит свеч".

И ты уйдёшь, я останусь один,

Один на грешной земле.

Лишь краски детства напомнят о тебе.

Но как только рассвет в непрошеный час

Коснётся твоих плеч,

Скажу тебе: "Прощай,

Игра не стоит свеч".

И ты уйдёшь, я останусь один,

Один на грешной земле.

Лишь краски детства напомнят о тебе.

Фарбами дитинства я намалюю мрію,

Добру пісню, твою красу.

Струни настрою,

Знайду нові звуки.

Двері зачиню, до тебе підійду.

Але тільки світанок у непрошену годину

Торкнеться твоїх плечей,

Скажу тобі: "Прощавай,

Гра не варта свічок".

І ти підеш, я залишусь один,

Один на грішній землі.

Лише фарби дитинства нагадають тебе.

У світі фантазій простіше та легше жити,

Але життя прекрасніше, якщо його любити!

Якщо захочеш, я повторю мотив.

Ти мене чуєш?

Дзвони!

Дзвони!

Дзвони!

Але тільки світанок у непрошену годину

Торкнеться твоїх плечей,

Скажу тобі: "Прощавай,

Гра не варта свічок".

І ти підеш, я залишусь один,

Один на грішній землі.

Лише фарби дитинства нагадають тебе.

Але як тільки світанок у непроханий час

Торкнеться твоїх плечей,

Скажу тобі: "Прощавай,

Гра не варта свічок".

І ти підеш, я залишусь один,

Один на грішній землі.

Лише фарби дитинства нагадають тебе.