Два зека - Алексей Коротин

На лавочке два зека,

Два лысых человека,

И говорят они -

О том - о сём.

Как плохо им живётся,

Как время чуть плетётся...

От жизни от такой

Хоть волком вой.

- Послушай, братец Жора,

С тобой мы - вояжёры

В фартовом городе

Владивосток.

Сюда на "стажировку"

Нас, прямиком с Петровки,

Пригнали очищать

От грязи док.

В порту мы как в загоне -

Батрачим, словно кони,

Благодаря тому,

Кто нас поймал.

За то, что я когда-то

Серёге дал лопатой,

А он меня -

Взял и заклал.

- Давай махнём к японцам,

Туда,

Где всходит солнце -

Забудем эту лагерную жизнь.

Щас подойдём к матросу,

Спросим папиросу,

Дадим ему меж глаз

И побежим!

Быть может, нам удастся

До корабля добраться -

Никто не будет страшен

Нам тогда.

А коли, не успеем,

То в бури и в метели

Опять скрипеть начнёт

Моя метла.

Всё вышло, как хотели:

До корабля успели.

Остался Жорке, лишь,

Последний шаг,

Но часовой на вышке -

Прицелился и... крышка -

Источник жизни Жорки

Иссяк.

Казалось, за границей

Свободен я, как птица,

Но капитан - япошка

Мне сказал,

Что если не покину

За час их бригантину,

То - из меня он

Сделает штурвал!

И снова я батрачу,

Друзей своих дурачу

Своим рассказиком

Про наш побег.

Вот только Жору жалко -

Жизнь загубил бродяга,

И я свободы

Не увижу ввек.

На лавочке два зека,

Два лысых человека,

И говорят они

О том - о сём...

Как плохо им живётся,

Как время чуть плетётся...

От жизни от такой

Хоть волком вой.

Как плохо им живётся,

Как время чуть плетётся...

От жизни от такой,

Хоть волком вой.

От жизни от такой

Хоть волком вой...

На лавочці два зеки,

Дві лисі люди,

І кажуть вони –

Про те - про це.

Як погано їм живеться,

Як час трохи плететься...

Від життя від такого

Хоч вовком вий.

- Послухай, братику Жора,

З тобою ми – вояжери

У фартовому місті

Владивосток.

Сюди на "стажування"

Нас, прямо з Петрівки,

Пригнали очищати

Від бруду док.

У порту ми як у загоні.

Батрачимо, наче коні,

Завдяки тому,

Хто нас упіймав.

За те, що я колись

Сергію дав лопатою,

А він мене –

Взяв та заклав.

- Давай махнемо до японців,

Туди,

Де сходить сонце

Забудемо це табірне життя.

Зараз підійдемо до матроса,

Запитаємо цигарку,

Дамо йому між очей

І побіжимо!

Можливо, нам вдасться

До корабля дістатися -

Ніхто не буде страшний

Нам тоді.

А коли, не встигнемо,

То в бурі та в хуртовини

Знову скрипіти почне

Моя мітла.

Все вийшло, як хотіли:

До корабля встигли.

Залишився Жорці, лише,

Останній крок,

Але вартовий на вежі -

Прицілився і... кришка

Джерело життя Жорки

Іссяк.

Здавалося, за кордоном

Я вільний, як птах,

Але капітан - япошка

Мені сказав,

Що якщо не покину

За годину їхню бригантину,

То – з мене він

Зробить штурвал!

І знову я батрачу,

Друзів своїх дурню

Своїм оповідачем

Про нашу втечу.

Ось тільки Жору шкода -

Життя занапастив бродяга,

І я свободи

Не побачу повік.

На лавочці два зеки,

Дві лисі люди,

І кажуть вони

Про те - про це...

Як погано їм живеться,

Як час трохи плететься...

Від життя від такого

Хоч вовком вий.

Як погано їм живеться,

Як час трохи плететься...

Від життя від такого,

Хоч вовком вий.

Від життя від такого

Хоч вовком вий...