Город детства - Александр Шапиро

Снова просит меня на посадку пройти

Голос женский такой безразличный

Знать такой мой удел я всё время в пути

Кочевая судьба так привычна

Снова синий билет я сжимаю в руке

Улыбаясь усталой таможне

Вспоминаю о дальнем одном городке

Что на карте найти невозможно

Припев:

И туда никогда не от ищешь дорог

И не купишь билет в город детства

Знаю только лишь он растопить бы помог

Лёд печали сковавший мне сердце

В небо взмыл самолёт и пропал вышине

За густыми как снег облаками

Вновь закрою глаза и увижу во сне

Как мы в школу бежим пацанами

Как гоняем мы мяч и играем в войну

Возле нашего старого дома,

А еще вспоминаю улыбку одну

Что когда-то была так знакома

Припев:

И туда никогда не от ищешь дорог

И не купишь билет в город детства

Знаю только лишь он растопить бы помог

Лёд печали сковавший мне сердце

По чужим городам нас судьба развела

Заманила ночными огнями,

А душа потихоньку сгорела до тла

Оставляя лишь пыль под ногами

Снова синий билет я сжимаю в руке

В нашей жизни всё просто, всё сложно

Вспоминаю о дальнем одном городке

Что уже отыскать невозможно

Припев:

И туда никогда не от ищешь дорог

И не купишь билет в город детства

Знаю только лишь он растопить бы помог

Лёд печали сковавший мне сердце

Знову просить мене на посадку пройти

Голос жіночий такий байдужий

Знати таку мою долю я весь час у дорозі

Кочова доля така звична

Знову синій квиток я стискаю в руці

Усміхаючись втомленої митниці

Згадую про далекому одному містечку

Що на карті знайти неможливо

Приспів:

І туди ніколи не від шукаєш доріг

І не купиш квиток у місто дитинства

Знаю тільки він розтопити би допоміг

Лід смутку скував мені серце

В небо злетів літак і пропав висоті

За густими як сніг хмарами

Знову заплющу очі і побачу у сні

Як ми в школу біжимо пацанами

Як ганяємо ми м'яч і граємо у війну

Біля нашого старого будинку,

А ще згадую посмішку одну

Що колись була так знайома

Приспів:

І туди ніколи не від шукаєш доріг

І не купиш квиток у місто дитинства

Знаю тільки він розтопити би допоміг

Лід смутку скував мені серце

По чужих містах нас доля розвела

Заманила нічними вогнями,

А душа потихеньку згоріла до тла

Залишаючи лише пил під ногами

Знову синій квиток я стискаю в руці

У нашому житті все просто, все складно

Згадую про далекому одному містечку

Що вже знайти неможливо

Приспів:

І туди ніколи не від шукаєш доріг

І не купиш квиток у місто дитинства

Знаю тільки він розтопити би допоміг

Лід смутку скував мені серце