Тишина за кулисами - Александр Шапиро

Тишина за кулисами, и софиты погашены,

В темной комнатке маленькой тускло тлеет свеча,

Отражаясь афишами, будто славой вчерашнею,

Свет поймает нечаянно силуэт скрипача,

В мутном зеркале времени, дни висят паутинкою,

Здесь как будто нечаянно ночь нашла свой приют,

Осень краски пастельные размывает дождинками,

Все как прежде отчаянный, лишь глаза выдают.

Эх ты жизнь — тревожный сон, под шелест нот,

Закружилась песней, птицей над Землей,

Пусть метель снегами душу занесет,

Лишь бы дрогнула струна души другой.

Грим смывается радугой, а под ним черно-белая

Акварель одиночества глаз усталых и рук,

Сам себе назагадывал, и что сказано — сделано,

Но покинуть так хочется заколдованный круг.

Эх ты жизнь — тревожный сон, под шелест нот,

Закружилась песней, птицей над Землей,

Пусть метель снегами душу занесет,

Лишь бы дрогнула струна души другой.

Тиша за кулісами, і софіти погашені,

У темній кімнатці маленької тьмяно тліє свічка,

Відбиваючись афішами, наче славою вчорашньою,

Світло зловить ненароком силует скрипаля,

У каламутному дзеркалі часу, дні висять павутинкою,

Тут ніби ненароком ніч знайшла свій притулок,

Осінь фарби пастельні розмиває дощами,

Все як раніше відчайдушний, лише очі видають.

Ех ти життя — тривожний сон, під шелест нот,

Закружляла піснею, птахом над Землею,

Хай хуртовина снігами душу занесе,

Тільки б здригнулася струна душі іншої.

Грим змивається веселкою, а під ним чорно-біла

Акварель самотності очей втомлених і рук,

Сам собі нагадував, і що сказано зроблено,

Але залишити так хочеться зачароване коло.

Ех ти життя — тривожний сон, під шелест нот,

Закружляла піснею, птахом над Землею,

Хай хуртовина снігами душу занесе,

Тільки б здригнулася струна душі іншої.