Одиссей - Александр Кутиков

Зачем он шёл на ту войну?

Не то чтоб в поисках чудес,

Оставив сына и жену, на двадцать лет

Исчез.

Так бесконечен путь домой,

Что и рукою не падать.

Война была его тюрьмой, и он хотел

Бежать.

Бежал, молился, разрывался, время торопил…

Курил всё, что дымилось и, пока плескалось,

Пил…

И ту, которая всю жизнь его ждала,

Любил…

А люди, годы, города

Шли мимо окон чередой

Из ниоткуда в никуда под голубой

Звездой…

К нему на чай спускался ангел с призрачных перил,

И целый день сидел, и слушал, ничего не говорил,

И на балкон, когда темнело, выходил

Курил…

Навіщо він ішов на ту війну?

Не що щоб у пошуках чудес,

Залишивши сина і дружину, на двадцять років

Зник.

Так нескінченний шлях додому,

Що і рукою не падати.

Війна була його в'язницею, і він хотів

Бігти.

Біг, молився, розривався, час квапив...

Курив все, що димилося і, поки хлюпалося,

Пив...

І ту, яка все життя на нього чекала,

Любив…

А люди, роки, міста

Ішли повз вікна чергою

З ні звідки в нікуди під блакитний

Зіркою…

До нього на чай спускався ангел з примарних перил,

І цілий день сидів, і слухав, нічого не говорив,

І на балкон, коли темніло, виходив

Курив…