Чужие глаза - Александр Кутиков

Ты красой осветляешь утренний свет,

Вспоминая дела и адреса,

Ночь это кров для двоих,

Но большего нет.

У рассвета всегда чужие глаза.

Ты уходишь туда, где все решено,

Где слова не слышны и врут голоса,

Ночь это радость взаймы,

Запомни одно:

У рассвета всегда чужие глаза

Все дальше,

Тянется твой чуть заметный след.

Все дальше,

Тянется жизнь по обломкам лет.

Ты уходишь туда, где все не шутя,

Где все делятся вмиг на «против"и «за»,

Вдаль по размытым дорогам в шуме дождя,

У рассвета всегда чужие глаза.

Ти красою освітлюєш ранкове світло,

Згадуючи справи та адреси,

Ніч це дах для двох,

Але більшого немає.

У світанку завжди чужі очі.

Ти йдеш туди, де все вирішено,

Де слова не чути і брешуть голоси,

Ніч це радість у борг,

Запам'ятай одне:

У світанку завжди чужі очі

Все далі,

Тягнеться твій ледь помітний слід.

Все далі,

Тягнеться життя за уламками років.

Ти йдеш туди, де все не жартома,

Де всі діляться вмить на «проти» і «за»,

Вдалину по розмитих дорогах у шумі дощу,

У світанку завжди чужі очі.