Я ненавижу эту жизнь - Александр Кэтлин

1. Я ненавижу эту жизнь, я в ней сегодня без тебя,

Я отделяюсь от неё, я остаюсь один.

Я прихожу к себе домой, не замечая никого,

Я ложусь на диван, закрываю глаза.

Я вспоминаю те дни, когда мы были вдвоём,

Говорю тебе: «Привет», говорю тебе: «Пока»,

Я говорю с тобой, говорю с тобой.

А рядом нет никого, кто остановит меня,

Я сам себе кричу: «Нет., нет., нет.».

Пр-в:

А всё же — да,

Уйдёт из жизни всё, что связано с тобой.

Как белой чайки крик летящей за спиной.

Как жёлтый лист упавшей осенью моей.

Как чёрный дым, который превратится в дождь…

2. Сегодня я уже не тот, я не пишу тебе стихов,

Я не дарю тебе цветы, не мечтаю о любви,

Не иду к тебе домой, не касаюсь губ твоих,

Не смотрю в твои глаза, — невыносима мысль о них.

Оборвала ты это всё, только я в который раз

Говорю тебе: «Привет», говорю тебе: «Пока»,

Я говорю с тобой, говорю с тобой.

А рядом нет никого, кто остановит меня,

Я сам себе кричу: «Нет., нет., нет.».

Пр-в:

А всё же — да,

Уйдёт из жизни всё, что связано с тобой.

Как белой чайки крик летящей за спиной.

Как жёлтый лист упавшей осенью моей.

Как чёрный дым, который превратится в дождь…

Как чёрный дым, который превратится в дождь…

Как чёрный путь, который превратится в крест…

1. Я ненавиджу це життя, я в ньому сьогодні без тебе,

Я відокремлююся від неї, я залишаюся один.

Я приходжу до себе додому, не помічаючи нікого,

Я лягаю на диван, заплющую очі.

Я згадую ті дні, коли ми були вдвох,

Кажу тобі: "Привіт", кажу тобі: "Поки",

Я розмовляю з тобою, говорю з тобою.

А поруч немає нікого, хто зупинить мене,

Я сам собі кричу: «Ні, ні, ні.».

Пр-в:

А все ж — так,

Піде з життя все, що пов'язано з тобою.

Як білої чайки крик за спиною.

Як жовтий лист моєї осені.

Як чорний дим, який перетвориться на дощ...

2. Сьогодні я вже не той, я не пишу тобі віршів,

Я не дарую тобі квіти, не мрію про кохання,

Не йду до тебе додому, не торкаюся губ твоїх,

Не дивлюся в твої очі,— нестерпна думка про них.

Обірвала ти це все, тільки я вкотре

Кажу тобі: "Привіт", кажу тобі: "Поки",

Я розмовляю з тобою, говорю з тобою.

А поруч немає нікого, хто зупинить мене,

Я сам собі кричу: «Ні, ні, ні.».

Пр-в:

А все ж — так,

Піде з життя все, що пов'язано з тобою.

Як білої чайки крик за спиною.

Як жовтий лист моєї осені.

Як чорний дим, який перетвориться на дощ...

Як чорний дим, який перетвориться на дощ...

Як чорна дорога, яка перетвориться на хрест…