Любовь – измена - Александр Кэтлин

Боль мою и грусть по всей земле,

Вольный ветер среди скал,

На осколки разбрасал…

Дождь слезами пишет на стекле,

Что огонь твоих речей

В дымке чувственных ночей,

Словно сладостный дурман, —

Пустой обман!

Тоску вдыхаю

Из пекла плена…

Теперь я знаю:

Любовь — измена!

Боль мою и грусть унять легко:

Объясни и прогони

Все сомнения мои…

Но зашла ты слишком далеко,

И не только лишь меня

Согреваешь у огня,

А возвышенный роман —

Пустой обман!

Тоску вдыхаю

Из пекла плена…

Теперь я знаю:

Любовь — измена!

Біль мій і сум по всій землі,

Вільний вітер серед скель,

На уламки розкидав…

Дощ сльозами пише на склі,

Що вогонь твоїх промов

У смузі чуттєвих ночей,

Немов солодкий дурман, —

Порожній обман!

Тугу вдихаю

З пекла полону…

Тепер я знаю:

Кохання - зрада!

Біль мій і смутку вгамувати легко:

Поясни та прогони

Усі мої сумніви…

Але зайшла ти надто далеко,

І не тільки лише мене

Зігріваєш біля вогню,

А піднесений роман —

Порожній обман!

Тугу вдихаю

З пекла полону…

Тепер я знаю:

Кохання - зрада!