Маруся - Александр Буйнов

Сердце боль то сожмёт, то отпустит, я устал эту боль запивать,

Больше я, понимаешь, Маруся, не желаю тебя целовать.

Не кричи и не топай ногами, не стучи по столу кулаком.

Сам себя я ужасно ругаю, что с тобой был, Маруся, знаком.

Припев:

Я не люблю тебя, Маруся, хотя, бывает, и боюсь.

Ты не в моём, Маруся, вкусе, и на тебе я не женюсь.

Я с тобою, Маруся, как в клетке, позабыл, что такое покой.

А походка у нашей соседки — никогда я не видел такой.

Мы с соседкой по рюмке, закусим, не мешай моей новой судьбе.

Ты утри свои слёзы, Маруся, ни за что не вернусь я к тебе.

Припев:

Я не люблю тебя, Маруся, хотя, бывает, и боюсь.

Ты не в моём, Маруся, вкусе, и на тебе я не женюсь.

Я не люблю тебя, Маруся, хотя, бывает, и боюсь.

Ты не в моём, Маруся, вкусе, и на тебе я не женюсь.

Я не люблю тебя, Маруся, хотя, бывает, и боюсь.

Ты не в моём, Маруся, вкусе, и на тебе я не женюсь.

Я не люблю тебя, Маруся, хотя, бывает, и боюсь.

Ты не в моём, Маруся, вкусе, и на тебе я не женюсь.

Серце біль то стисне, то відпустить, я втомився цей біль запивати,

Більше я, розумієш, Марусю, не бажаю тебе цілувати.

Не кричи і не тупай ногами, не стукай по столу кулаком.

Сам себе я жахливо лаю, що з тобою був, Марусю, знайомий.

Приспів:

Я не люблю тебе, Марусю, хоча, буває, і боюся.

Ти не в моєму, Марусю, смак, і на тебе я не одружуся.

Я з тобою, Маруся, як у клітині, забув, що таке спокій.

А хода у нашої сусідки ніколи я не бачив такої.

Ми з сусідкою по чарці, закусимо, не заважай моїй новій долі.

Ти втри свої сльози, Марусю, ні за що не повернуся я до тебе.

Приспів:

Я не люблю тебе, Марусю, хоча, буває, і боюся.

Ти не в моєму, Марусю, смак, і на тебе я не одружуся.

Я не люблю тебе, Марусю, хоча, буває, і боюся.

Ти не в моєму, Марусю, смак, і на тебе я не одружуся.

Я не люблю тебе, Марусю, хоча, буває, і боюся.

Ти не в моєму, Марусю, смак, і на тебе я не одружуся.

Я не люблю тебе, Марусю, хоча, буває, і боюся.

Ти не в моєму, Марусю, смак, і на тебе я не одружуся.