Музыкант - Александр Башлачёв

С восемнадцати лет

Он играл что попало

Для крашеных женщин и пьяных мужчин.

Он съедал в перерывах по паре холодных котлет.

Музыкант полысел.

Он утратил талант.

Появилось немало морщин.

Он любил тот момент,

Когда выключат свет,

И пора убирать инструмент.

А после игры,

Намотав на кулак электрические шнуры,

Он вставал у окна.

И знакомой халдей приносил ему рюмку вина.

Он видел снег на траве.

И безумный оркестр собирался в его голове.

Возникал дирижер,

Приносил лед-минор и горячее пламя-мажор.

Он уходил через черный ход,

Завернув килограмм колбасы

В бумагу для нот.

Он прощался со мной,

Он садился в трамвай,

Он, как водится, ехал домой.

И из всех новостей

Самой доброй была

Только весть об отъезде детей.

Он ложился к стене.

Как всегда,

Повернувшись спиной к бесполезной жене.

И ночью он снова слышал

Эту музыку …

И ночью он снова слышал

Звуки музыки …

И наутро жена начинала пилить его

Ржавым скрипучим смычком.

Называла его паучком

И ловила дырявым семейным сачком.

Он вставал у окна.

Видел снег.

Он мечтал о стакане вина.

Было много причин

Чтобы вечером снова удрать

И играть

Для накрашенных женщин

И их безобразных мужчин.

Он был дрянной музыкант.

Но по ночам он слышал музыку…

Он спивался у всех на глазах.

Но по ночм он слышал музыку…

Он мечтал отравить керосином жену.

Но по ночам он слышал музыку…

З вісімнадцяти років

Він грав що попало

Для фарбованих жінок і п'яних чоловіків.

Він з'їдав у перервах по парі холодних котлет.

Музикант лишив.

Він втратив талант.

З'явилося чимало зморшок.

Він любив той момент,

Коли вимикають світло,

І пора прибирати інструмент.

А після гри,

Намотавши на кулак електричні шнури,

Він вставав біля вікна.

І знайомою халдей приносив йому чарку вина.

Він бачив сніг на траві.

І шалений оркестр збирався в його голові.

Виникав диригент,

Приносив лід-мінор і гаряче полум'я-мажор.

Він йшов через чорний хід,

Загорнувши кілограм ковбаси

У папір для нот.

Він прощався зі мною,

Він сідав у трамвай,

Він, як водиться, їхав додому.

І із всіх новин

Найдобрішою була

Тільки звістка про від'їзд дітей.

Він лягав до стіни.

Як завжди,

Повернувшись спиною до непотрібної дружини.

І вночі він знов чув

Цю музику...

І вночі він знов чув

Звуки музики …

І на ранок дружина починала пиляти його

Іржавим скрипучим смичком.

Називала його павучком

І ловила дірявим сімейним сачком.

Він вставав біля вікна.

Бачив сніг.

Він мріяв про склянку вина.

Було багато причин

Щоб увечері знову втекти

І грати

Для нафарбованих жінок

І их потворних чоловіків.

Він був поганий музикант.

Але по ночах він чув музику...

Він спивався у всіх на очах.

Але по ночм він чув музику...

Він мріяв отруїти гасом дружину.

Але по ночах він чув музику...