Tu - Alberto Cortez

«En el meeting de la Humanidad

Millones de seres gritan lo mismo:

ЎYo, yo, yo, yo, yo, yo…

ЎCu, cu, cantaba la rana;

Cu, cu, debajo del agua…

ЎQu montona es la rana humana!

ЎQu montono es el hombre mono!

ЎYo, yo, yo, yo, yo, yo!

Y luego: «A m, para m,

en mi opinin, a mi entender».

ЎM, m, m, m!

ЎY en francs hay un «moi»!

ЎOh, el ««moi""francs!;

Ўse s que es grande!

«ЎMonsieur, le moi!».

La rana es mejor.

ЎCu, cu, cu, cu, cu!

Slo los que aman saben decir… ЎT!».

(J. Benavente)

A ti: a la amiga de las flores,

De los perros vagabundos,

Que tienes fe en este mundo

A pesar de sus errores.

A ti: a la amiga de los locos

Como yo, que de la luna

Hacen toda su fortuna,

Aunque te parezca tan poco.

A ti te pertenecen los versos.

En ti se ha inspirado el poeta…

En ti, porque nominas las cosas,

Las espinas y las rosas

Y la luna… y la vida,

Con el verbo «amar».

A ti: que te sientes responsable

Del infeliz que se queja,

Porque lo encierra una reja

O porque vive en la calle.

A ti: que permaneces callada

Cuando estoy conmigo mismo

Y conoces mis abismos,

Como mis cumbres doradas.

Estoy seguro que a ti

Te pertenecen los versos,

A ti te pertenece el poeta.

A ti: porque nominas las cosas,

Las espinas y las rosas

Y la luna y la vida,

Con el verbo… «amar»

«На зустрічі людства

Мільйони істот кричать те саме:

Я, я, я, я, я, я…

Cu, cu, заспівала жаба;

Cu, cu, під водою...

Яка одноманітна людина-жаба!

Який одноманітний мавполюдина!

Я, я, я, я, я, я!

А потім: «Мені, мені,

на мою думку, на моє розуміння».

М, м, м, м!

А по-французьки є «moi»!

О, ««moi""французький!;

Я знаю, що це здорово!

«Мсьє, le moi!»

Жаба краще.

Цю, тьфу, тьфу, тьфу!

Тільки той, хто любить, вміє говорити… ТИ!».

(Ж. Бенавенте)

Тобі: другу квітів,

З бродячих собак,

що ти маєш віру в цей світ

Незважаючи на свої помилки.

Тобі: другу божевільного

Як я, що місяця

Вони заробляють усі свої статки,

Навіть якщо вам це здається так мало.

Вірші належать тобі.

Ви надихнули поета...

В тобі, тому що ти називаєш речі,

Шипи і троянди

І місяць... і життя,

З дієсловом «любити».

Вам: що ви відчуваєте відповідальність

Про нещасного, хто скаржиться,

Тому що огороджено парканом

Або тому, що живе на вул.

Вам: хто мовчить

коли я сама

І ти знаєш мої безодні,

Як мої золоті вершини.

Я впевнений, що ви

вірші належать тобі

Поет належить тобі.

Тобі: тому що ти називаєш речі,

Шипи і троянди

І місяць, і життя,

З дієсловом… «любити»