Soy un Ser Humano - Alberto Cortez

Más allá de cualquier ideología…

Más allá de lo sabio y lo profano

Soy parte del espacio, soy la vida

Por el hecho de ser un ser humano

Yo soy el constructor de mis virtudes

Como lo soy, a la vez, de mis defectos;

Torrente inagotable de inquietudes…

Genial contradicción de Lo Perfecto

Yo puse las espinas en la frente

Los clavos en los pies y en ambas manos…

Después rompí a llorar amargamente

La muerte irreparable de mi hermano

Por mí se hace polémica la duda…

¿Quién soy?, ¿adónde voy?, ¿de dónde vengo…

A través de los tiempos, tan aguda

Que con ella renazco y me sostengo

Soy el que abrió la caja de Pandora

Que guardaba los males del planeta

No escapó la esperanza… ¡En buena hora!

Por ella sobrevivo y soy poeta

Yo soy quien ha creado las prisiones

La lucha fratricida y la injusticia

Más también he inventado las canciones

Y el encanto sutil de una caricia

En nombre de mi Dios, soy asesino

Embustero, fanático y tirano;

Desafiando las leyes del destino

Tengo sangre de siglos en las manos

Más también en su nombre soy la rienda

Que consigue domar a tanto potro…

Sería, sin un orden, la merienda

De comernos los unos a los otros

Soy el poder, que condena los instintos

Naturales del hombre, mi censura

Reptando por oscuros laberintos

Impone la moral de su estatura

Yo soy un individuo entre la masa…

La coincidencia, es sólo un accidente…

Busco esposa, doy hijos, tengo casa

Soy la opción de un cerebro inteligente

¿Qué vale más, inquietud de mi existencia

Cuando llegue el final y quede inerte?

¿El arte, por fijar mi trascendencia

O el eterno misterio de la muerte?

Por todo, más allá de ideologías…

Más allá de lo sabio y lo profano…

Soy parte del espacio, soy la vida

Por el hecho de ser un ser humano

Поза будь-якою ідеологією...

Поза межами мудрих і профанних

Я частина космосу, я життя

Фактом бути людиною

Я – будівничий своїх чеснот

Як я, в той же час, моїх недоліків;

Невичерпний потік турбот...

Велике протиріччя досконалого

Я встромив терни в лоб

Цвяхи в ногах і в обох руках...

Тоді я розплакалася

Непоправна смерть мого брата

Для мене сумнів стає суперечливим...

Хто я? Куди я йду? Звідки я?

Крізь часи, такі гострі

Що з нею я відроджуся і підтримую себе

Я той, хто відкрив скриньку Пандори

що зберігало зло планети

Надія не втекла... В добрий час!

Для неї я виживаю і я поет

Я той, хто створив в'язниці

Братовбивча боротьба і несправедливість

Крім того, я також придумав пісні

І тонка чарівність ласки

В ім'я мого Бога, я вбивця

Брехун, фанатик і тиран;

Наперекір законам долі

На моїх руках – століття крові

Але також і в його ім'я я керую

Кому вдається приборкати стільки жеребят...

Була б, без замовлення, закуска

Поїдання один одного

Я сила, яка засуджує інстинкти

Природно для людини, моя цензура

Повзання темними лабіринтами

Це нав'язує мораль свого статусу

Я особистість серед маси...

Випадковість - просто випадковість...

Шукаю дружину, маю дітей, маю будинок

Я вибір розумного мозку

Що варте більше, неспокій мого існування

Коли приходить кінець і залишається інертним?

Мистецтво, для фіксації моєї трансцендентності

Чи вічна таємниця смерті?

За все, поза ідеологіями...

Поза межами мудрих і профанних...

Я частина космосу, я життя

Фактом бути людиною