Si nos dejaran - Alberto Cortez

Si nos dejaran

Caminar por las cornisas de la vida

Sin temer a la aventura inesperada

Sin andar buscando siempre una salida

Si nos dejaran

Perfumados con la rosa de los vientos

Y aferrados a la cruz de un barrilete

Elevar al infinito los intentos

Si nos dejaran

Simplemente decidir nuestro destino

Que sirvieran solamente las espadas

Para no dejar en paz a los molinos

Si nos dejaran

Exiliarnos de los ritos y las formas

Y encontrarnos en el centro del asombro

Con el vuelo magistral de una paloma

Pero un rayo de anti-luz nos amenaza

Como un mágico pastor, nos arredila

Nos convence poco a poco, nos enlaza

Y al final, como corderos nos esquila

Si nos dejaran

Algún día respirar el aire puro

Y beber el agua clara de la fuente

Y esperar sin hipotecas el futuro

Si nos dejaran

Despegar alguna vez las etiquetas

Que saltaran por los aires la arrogancia

Las envidias, privilegios y caretas

Si nos dejaran

Por inútil desterrar la prepotencia

Que ocupara su lugar, sin condiciones

Si es que vive todavía, la inocencia

Porque el rayo de anti-luz sigue presente

De tal forma, que se ha vuelto imprescindible;

Manipula las costumbres de la gente

Convirtiendo lo posible en imposible

Si nos dejaran

Los que tienen en sus manos «„la manija“»

Honorables salvadores de la Patria…

Traficantes… caraduras… sabandijas…

Si nos dejaran

Abrir las puertas de par en par

Para vivir sencillamente y no

Tener no más la sensación de durar

якщо вони дозволять нам

Ходьба карнизами життя

Не боїться несподіваних пригод

Не завжди шукаючи виходу

якщо вони дозволять нам

Запашений трояндою вітрів

І чіпляється за хрест повітряного змія

Зводити спроби до нескінченності

якщо вони дозволять нам

Просто вирішуйте нашу долю

Щоб тільки мечі служили

Щоб не залишати млини в спокої

якщо вони дозволять нам

Виганяємо себе з обрядів і форм

І опиняємося в центрі чудес

Майстерним польотом голуба

Але промінь антисвітла загрожує нам

Як чарівний пастух, воно нас переповнює

Воно нас мало-помалу переконує, зв’язує

І врешті-решт, як ягнят, стриже нас

якщо вони дозволять нам

Колись подихати свіжим повітрям

І пити чисту воду з джерела

І чекати майбутнього без іпотеки

якщо вони дозволять нам

ніколи не знімати ярлики

Хай роздувається зарозумілість

Заздрість, привілеї та маски

якщо вони дозволять нам

Бо марно проганяти зарозумілість

Зайняти його місце, без умов

Якщо воно ще живе, невинність

Тому що промінь антисвітла все ще присутній

Таким чином, що це стало істотним;

Маніпулювати звичаями народу

Перетворення можливого на неможливе

якщо вони дозволять нам

Ті, у кого в руках ««ручка»»

Шановні рятівники Батьківщини...

Торговці людьми... нахабні... шкідники...

якщо вони дозволять нам

Відкрийте двері навстіж

Жити просто і ні

Більше немає відчуття тривалості