Los Demás - Alberto Cortez

Nunca estamos conformes del quehacer de los demás

Y vivimos a solas sin pensar en los demás

Como lobos hambrientos, acechando a los demás

Convencidos que son nuestro alimento, los demás

Los errores son tiestos que tirar a los demás;

Los aciertos son nuestros y jamás de los demás;

Cada paso un intento de pisar a los demás

Cada vez mas violento es el portazo a los demás

Las verdades ofenden si las dicen los demás

Las mentiras se venden, cuando compran los demás;

Somos jueces mezquinos del valor de los demás

Pero no permitimos que nos juzguen los demás

Apagamos la luz que, por amor a los demás

Encendió en una cruz, El, que murió por los demás;

Porque son ataduras, comprender a los demás

Caminamos siempre a oscuras sin contar con los demás

Nuestro tiempo es valioso, pero no el de los demás;

Nuestro espacio, precioso, pero no el de lo demás

Nos pensamos pilotos del andar de los demás;

«„donde estemos nosotros… que se jodan los demás“»

Condenamos la envidia, cuando envidian los demás

Más lo nuestro es desidia, que no entienden los demás

Nos creemos selectos entre todos los demás;

Seres «„pluscuamperfectos“», con respecto a los demás

Y olvidamos que somos, los demás de los demás;

Que tenemos el lomo como todos los demás

Que llevamos cuestas, unos menos y otros más

Vanidad y modestia como todos los demás…

Y olvidando que somos los demás de los demás

Nos hacemos los sordos, cuando llaman los demás

Porque son «„tonterías“» escuchar a los demás

Lo tildamos de «„manía“» al amor por los demás

Ми ніколи не буваємо задоволені роботою інших

І живемо самі, не думаючи про інших

Як голодні вовки, вистежують інших

Переконаний, що вони наша їжа, решта

Помилки — це горщики, якими можна кидати в інших;

Успіхи наші, а не інші;

Кожен крок – спроба наступити на інших

Дедалі жорстокішими є напади на інших

Правда ображає, якщо її говорять інші

Брехня продається, коли інші купують;

Ми дрібні судді цінності інших

Але ми не дозволяємо іншим судити нас

Ми вимикаємо світло, що, з любові до інших

Він запалив на хресті, Він, що вмер за інших;

Тому що вони зв'язки, розуміння інших

Ми завжди ходимо в темряві, не розраховуючи на інших

Наш час цінний, але не час інших;

Наш простір, дорогоцінний, але не такий, як інші

Ми вважаємо себе пілотами ходи інших;

««Там, де ми… нехай інші хренять»»

Ми засуджуємо заздрість, коли інші заздрять

Але наша – це лінь, яку інші не розуміють

Ми віримо, що ми обрані серед усіх інших;

«„плюс-ідеальні“» істоти по відношенню до інших

І ми забуваємо, що ми є рештою решти;

Що у нас корейка, як у всіх

Що ми несемо схили, одні менше, інші більше

Марнославство і скромність як у всіх...

І забуваючи про те, що ми - це решта

Ми граємо в глухих, коли дзвонять інші

Тому що слухати інших – «нісенітниця».

Ми називаємо любов до інших "манією"