Carta a Mi Viejo - Alberto Cortez

Cualquier dia, a cualquier hora y en cualquier lugar…

Querido viejo:

Perdona lo de «viejo» antes que nada

Pero es que así te siento más a mi lado

Como al mejor de todos mis camaradas

Te contaré las cosas que me han pasado

Te hablaré en esta carta de lo que ha sido

Mi vida en estos años que anduve lejos;

Las cosas que contigo no he compartido

Y que hubiera querido ¡ Querido viejo !

Tú sabes lo que pasa a los veinte años;

Te parece que el mundo es una manzana

Cada día festejas el cumpleaños

Arrojando tu vida por la ventana

Yo gastaba los días a mi manera

Sin importarme nada, cómo ni cuándo

Y al igual que se extiende una enredadera

La soledad de a poco, me fue ganando

Dicen que Dios aprieta, pero no ahoga

Y un día de repente llegó a mi puerta

Un duende de ojos claros, en buena hora

Cuando estaba mi playa, casi desierta

¡ Ah si la vieras viejo, si tú la vieras

Como yo la querrías, estoy seguro !

Más que amante y esposa es la compañera

Que aligera la carga de mis apuros

Con el alma serena, cambian las cosas;

La mente queda libre de condiciones

Se encausan las ideas más ambiciosas

Y poco a poco nacen nuevas canciones

Me las propone el niño que llevo adentro

Cada instante que pasa, día tras día

Y a ellas le descargo mis sentimientos

Mi nostalgia, mis ansias, mis rebeldías…

Y estoy contento, viejo, porque consigo

Vivir de lo que amo con toda el alma

¡ Si vieras cuantas noches estás conmigo

Cuando escribo una copla de madrugada !

Y bien, aquí la carta ya se termina

La noche está dejando de ser doncella

La llevará volando una golondrina

Hasta allí donde vives, con las estrellas

Будь-який день, будь-який час і будь-де...

Дорогий старий:

Перш за все пробачте "стару" частину

Але так я більше відчуваю тебе поруч

Як найкращий з усіх моїх товаришів

Я розповім вам те, що зі мною сталося

У цьому листі я розповім вам про те, що було

Моє життя за ці роки, що я був далеко;

Речі, якими я з вами не поділився

А чого б я хотів, старий милий!

Ви знаєте, що буває у двадцять;

Тобі здається, що світ — яблуко

Кожен день ти святкуєш день народження

Викинути своє життя у вікно

Я проводив дні по-своєму

Неважливо що, як і коли

І як виноградна лоза розповзається

Самотність потроху перемагала мене

Кажуть, Бог тисне, але не топить

І одного разу він раптом зайшов до моїх дверей

Світлоокий гоблін, вчасно

Коли мій пляж був майже безлюдний

Ах якби ти бачив її старого, якби ти бачив її

Як би я цього хотів, я впевнений!

Більше, ніж коханець і дружина, це компаньйон

Це полегшує тягар моїх проблем

Зі спокійною душею все змінюється;

Розум вільний від умов

Найамбітніші ідеї переслідуються

І потроху народжуються нові пісні

Їх пропонує мені дитина, яку я ношу всередині

Кожна мить, що минає, день за днем

І до них я вивантажую свої почуття

Моя ностальгія, моє бажання, моє бунтарство...

І я щасливий, старий, бо отримую

Живи тим, що люблю всією душею

Якби ти бачила, скільки ночей ти зі мною

Коли напишу куплет на світанку!

І ось, лист закінчується

Ніч перестає бути дівочою

Полетить ластівка

Там, де ти живеш, із зірками