Camilo - Alberto Cortez

Tu corazn es un violn

Que est afinado en Fe mayor,

Latiendo en Fe mayor,

Vibrando en Fe mayor

Donde compones la cancin

Ms elevada de tu voz,

El Cosmos de tu voz… entero.

Por la solapa de tu ingenio

Bailotea un Arlequn,

Un mgico Arlequn

Que ejerce de Arlequn

En la tarea diccionaria

De crecer de exigir

Un tiempo de vivir sin «peros».

Camilo colmena,

Sin duda ninguna.

Camilo que «cela»

La luz de la luna.

Distancia y encuentro,

Sendero y vereda.

Camilo por dentro…

Camilo por fuera…

Del mar y en el aire,

Velero, bandera.

Camilo de nadie,

Ni tuyo siquiera.

Con gaita y guitarra,

«Pandeiro"y cencerro

Nos vamos de farra…,

ЎQu ladren los perros!

En la trastienda de tus ojos,

Es decir, la libertad

De amar y desamar,

Lo menos o lo ms

Le das abrigo a los fantasmas

Que te quieren habitar

El alma y su arrabal… tu todo.

Perdname la insensatez

De andar nombrndote en plural,

Me niego a renunciar

A ser un charlatn

Que anda ««pisando

La dudosa luz del da""y al pasar,

Le da por regalar apodos.

Camilo leyenda,

Molino, farola.

ЎQu bueno que vengan

Y vayan las olas!

De tanta bohemia

Te has hecho andariego

Y es cosa muy seria

Andar de Gallego.

Camilo lujuria,

Por cierto, si vieras

Las nalgas de Julia

Son dos primaveras.

De ayer y hasta siempre

Te llevo conmigo,

Conmigo presente,

Camilo… mi amigo.

твоє серце - це скрипка

Це налаштовано на фе мажор,

Биття в фе мажор,

Вібрація мажорною вірою

Де ти пишеш пісню?

Вище твого голосу,

Космос твого голосу... весь.

На лацкані вашої дотепності

Арлекін танцює,

Чарівний Арлекін

Що виконує роль Арлекіна

У словниковому завданні

Від зростаючого до вимогливого

Час жити без «але».

Каміло Хів,

Без сумніву.

Каміло, що "ревнує"

Світло місяця.

Відстань і зустріч,

Доріжка та тротуар.

Каміло всередині...

Каміло надворі...

З моря і в повітрі,

Вітрильник, прапор.

ніхто не Каміло,

Навіть не ваш.

З волинкою та гітарою,

«Пандейро» і коров'ячий дзвін

Ми йдемо на вечірку...

Нехай собаки гавкають!

У задній кімнаті твоїх очей,

Тобто свобода

Люблячих і нелюблячих,

Найменше або найбільше

Ви даєте притулок привидам

що вони хочуть вас вселити

Душа і її передмістя... твоє все.

вибач мені за дурість

Ходити, називаючи вас у множині,

Я відмовляюся здаватися

Бути балакучою

що ходить "" крокуючи

Сумнівне світло дня""і коли воно минуло,

Він дає за дачу прізвиськ.

Легенда про Каміло,

Млин, ліхтарний стовп.

Як добре, що вони прийшли

І хвилі!

стільки богеми

ти став мандрівником

І це дуже серйозно

Галицька прогулянка.

Каміло хіть,

До речі, якщо бачили

Сідниці Юлії

Це дві пружини.

Відучора і назавжди

Я беру тебе з собою,

зі мною присутнім,

Каміло… мій друг.