Comme Un Lego - Alain Bashung

C’est un grand terrain de nulle part

Avec de belles poignées d’argent

La lunette d’un microscope

Et tous ce petits êtres qui courent

Car chacun vaque à son destin

Petits ou grands

Comme durant des siècles égyptiens

Péniblement

A porter mille fois son point sur lui

Sous la chaleur et dans le vent

Dans le soleil ou dans la nuit

Voyez-vous ces êtres vivants?

Voyez-vous ces êtres vivants?

Voyez-vous ces êtres vivants?

Quelqu’un a inventé ce jeu

Terrible, cruel, captivant

Les maisons, les lacs, les continents

Comme un lego avec du vent

La faiblesse des tout-puissants

Comme un lego avec du sang

La force décuplée des perdants

Comme un lego avec des dents

Comme un lego avec des mains

Comme un lego

Voyez-vous tous ces humains?

Danser ensemble à se donner la main

S’embrasser dans le noir à cheveux blonds

A ne pas voir demain comme ils seront

Car si la terre est ronde

Et qu’ils s’agrippent

Au delà c’est le vide

Assis devant le restant d’une portion de frites

Noir sidéral et quelques plats d’amibes

Les capitales sont toutes les mêmes devenues

Aux facettes d’un même miroir

Vêtues d’acier, vêtues de noir

Comme un lego mais sans mémoire

Comme un lego mais sans mémoire

Comme un lego mais sans mémoire

Les capitales sont toutes les mêmes devenues

Aux facettes d’un même miroir

Vêtues d’acier, vêtues de noir

Comme un lego mais sans mémoire

Comme un lego mais sans mémoire

Comme un lego mais sans mémoire

Pourquoi ne me réponds-tu jamais?

Sous ce manguier de plus de dix mille pages

A te balancer dans cette cage

A voir le monde de si haut

Comme un damier, comme un lego

Comme un imputrescible lego

Comme un insecte mais sur le dos

C’est un grand terrain de nulle part

Avec de belles poignées d’argent

La lunette d’un microscope

On regarde, on regarde, on regarde dedans

On voit de toutes petites choses qui luisent

Ce sont des gens dans des chemises

Comme durant ces siècles de la longue nuit

Dans le silence ou dans le bruit

Dans le silence ou dans le bruit

Dans le silence ou dans le bruit

Це велике поле з нізвідки

З красивими срібними ручками

Телескоп мікроскопа

І всі ці маленькі істоти бігають

Бо кожен йде на свою долю

Великі чи маленькі

Як і в єгипетські століття

Болісно

Щоб тисячу разів доводити до нього свою точку зору

В спеку і на вітрі

На сонці чи вночі

Ви бачите цих живих істот?

Ви бачите цих живих істот?

Ви бачите цих живих істот?

Хтось винайшов цю гру

Страшно, жорстоко, захоплююче

Будинки, озера, материки

Як лего з вітром

Слабкість Всевишнього

Як лего з кров'ю

Десятикратна сила невдах

Як лего з зубами

Як лего з руками

як лего

Ти бачиш усіх цих людей?

Танцюємо разом, потискаючи руки

Поцілунки в темряві зі світлим волоссям

Щоб не бачити завтра таким, яким вони будуть

Бо якщо земля кругла

І вони чіпляються

За межами — порожнеча

Сидячи перед залишеною порцією картоплі фрі

Космічний чорний і деякі страви амеби

Усі столиці стали однаковими

Грані того ж дзеркала

Одягнений у сталь, одягнений у чорне

Як лего, але без пам'яті

Як лего, але без пам'яті

Як лего, але без пам'яті

Усі столиці стали однаковими

Грані того ж дзеркала

Одягнений у сталь, одягнений у чорне

Як лего, але без пам'яті

Як лего, але без пам'яті

Як лего, але без пам'яті

Чому ти мені ніколи не відповідаєш?

Під цим манговим деревом більше десяти тисяч сторінок

Гойдатися в цій клітці

Бачити світ з такої висоти

Як шашка, як лего

Як лего, захищене від гниття

Як комаха, але на спині

Це велике поле з нізвідки

З красивими срібними ручками

Телескоп мікроскопа

Дивимося, дивимося, заглядаємо всередину

Ми бачимо крихітні дрібниці, які світяться

Це люди в сорочках

Як у ті століття довгої ночі

У тиші чи в шумі

У тиші чи в шумі

У тиші чи в шумі