Sometimes - Akala

When I feel like «fuck it I’ve had enough»

Might as well bury my head in the sand and run from the world

No music or politics, I’m done with all of it, I just can’t take no more

It’s easy to let the world get you down

Look around

It seems that every towns

The haves, the have nots

Lives we admire

Rags to rags lot that never climb higher

We’re on a ladder of life, the ladder of success

The ladder of fucking over other people the best

It’s a game of chess, where the pawns get sacrificed

They got limited movement and their on the frontline

Yeah, the game’s rigged from the start

This we know in our heart

Yet we pick up the dice and play a part

But would it be better to act like a spoilt little brat?

Kick over the whole game with no shame

«I ain’t playin' if I can’t win»

Prayin' if I can’t sin

What is a wife saying to a daft king?

Not much, power’s fucked

I know it runs the world, sometimes it’s too much

Like «fuck it I’ve had enough»

Might as well bury my head in the sand and run from the world

No music or politics, I’m done with all of it, I just can’t take no more

When I feel like «fuck it I’ve had enough» x3

In the end I’m like «Shutup you coward, just suck it all up»

Can’t sleep, my mind’s runnin'

On a path of it’s own and I ain’t sure that I’m even comin'

All night I been tryna get a wink

The sun comes up now and I ain’t had a blink

I think too bloody much

All the voices go around in my mind and I can’t shut 'em up

They say «ignorance is bliss»

I ain’t sayin' it is

On those nights when I can’t shut off, I get pissed

For me, this is most nights of the week

If we look at the world then how could we sleep?

See in my deeper moments

I can only keep the on what is wrong with the world and we can’t even solve it

Like we ain’t involved with anything promoted than to focus on our own little

selves

The rest can go to hell

How do I know it so well?

It’s me

Specially at those times I wanna flee from reality

Like «fuck it I’ve had enough»

Might as well bury my head in the sand and run from the world

No music or politics, I’m done with all of it, I just can’t take no more

When I feel like «fuck it I’ve had enough» x3

In the end I’m like «Shutup you coward, just suck it all up»

The road to depression I’m guessin' is oiled by a choked expression

And of course naked oppression

The lessons we’re supposed to learn, is not possible

Cause you are not a fool and the teacher’s horrible

So what choice left is there for sensitive souls?

Fight the power or let it swallow us whole?

It is easily done, look what we’ve become

If we could, I’m sure we’d find a way to put out the sun

Sometimes when I feel like collapsin'

Or giving in to the times that I’m trapped in

I contemplate all the others overcoming their fears

Fighting battles far harder so that I could be here

Then I feel like the silly little boy that I am

Count my blessings in the moment and get back tothe plan

Inspiration is the strangest thing

How it travels one spirit to another, transforms how we think

I know spirit is a dirty word, in this world obsessed with what we have and

what do we earn

But its the only way to explain the voices inside of you

Only satisfied when you are inspired to

Its the reason when we feel we’ve had enough, always in the end we manage to

get back up

Like «fuck it I’ve had enough»

Might as well bury my head in the sand and run from the world

No music or politics, I’m done with all of it, I just can’t take no more

When I feel like «fuck it I’ve had enough» x3

In the end I’m like «Shutup you coward, just suck it all up»

Life is hard, life is beautiful

Life is strange, and life is unusual

If life’s a stage, then who wrote the musical?

(Who wrote the musical?)

Коли я відчуваю, що «хрена з мене досить»

Можу також зарити голову в пісок і втекти від світу

Ніякої музики чи політики, я покінчив із цим, я просто не можу більше терпіти

Легко дозволити світу збити вас

Подивись навколо

Здається, що кожне містечко

Мають, не мають

Життя, якими ми милуємось

Ганчірки до лахміття, які ніколи не піднімаються вище

Ми на драбині життя, драбині успіху

Сходи трахатися над іншими людьми найкраща

Це гра в шахи, де пішаки приносяться в жертву

Вони обмежені в пересуванні та перебувають на передовій

Так, гра підлаштована з самого початку

Це ми знаємо у своєму серці

Проте ми беремо кісти й граємо роль

Але чи було б краще повестися як розпещений маленький нахабник?

Пройдіть всю гру без сорому

«Я не граю, якщо не зможу виграти»

Молюсь, якщо я не можу грішити

Що говорить дружина дурному королю?

Небагато, влада наїхала

Я знаю, що це керує світом, іноді це занадто

На кшталт «хрена з мене досить»

Можу також зарити голову в пісок і втекти від світу

Ніякої музики чи політики, я покінчив із цим, я просто не можу більше терпіти

Коли я відчуваю, що «хрена з мене вистачить» x3

Зрештою, я начебто «Заткнись, боягуз, просто висмоктай все»

Не можу заснути, мій розум біжить

На власному шляху, і я не впевнений, що я навіть прийду

Всю ніч я намагався підморгнути

Сонце сходить зараз, а я не моргнув

Я думаю, що занадто багато

Усі голоси лунають у моїй голові, і я не можу їх замовкнути

Кажуть, «незнання — це блаженство»

Я не кажу, що це є

У ті ночі, коли я не можу вимкнутися, я розлютуюсь

Для мене це більшість ночей тижня

Якщо ми подивимось на світ, то як ми могли б спати?

Дивіться в мої глибші моменти

Я можу тримати в курсі те, що не так зі світом, і ми навіть не можемо це вирішити

Ніби ми не займаємося чимось просуваним, окрім як зосередитися на власному маленькому

себе

Решта можуть піти до пекла

Звідки я знаю це так добре?

Це я

Особливо в такі часи я хочу втекти від реальності

На кшталт «хрена з мене досить»

Можу також зарити голову в пісок і втекти від світу

Ніякої музики чи політики, я покінчив із цим, я просто не можу більше терпіти

Коли я відчуваю, що «хрена з мене вистачить» x3

Зрештою, я начебто «Заткнись, боягуз, просто висмоктай все»

Шлях до депресії, як я здогадуюсь, змащений задушливим виразом обличчя

І, звісно, ​​голий гніт

Уроки, які ми маємо вивчити, неможливі

Бо ти не дурень, а вчитель жахливий

Тож який вибір залишається для чутливих душ?

Боротися з владою чи дозволити їй поглинути нас цілком?

Це зроблено просто, подивіться, у що ми стали

Якби ми могли, я впевнений, що ми знайшли б спосіб загасити сонце

Іноді, коли мені хочеться впасти

Або піддатися часам, у які я потрапив у пастку

Я споглядаю, як усі інші долають свої страхи

Воювати битви набагато складніше, щоб я міг бути тут

Тоді я почуваюся тим дурним маленьким хлопчиком, яким я є

Розраховуйте мої благословення на момент і поверніться до плану

Натхнення — це найдивніше

Те, як воно переміщує один дух до іншого, змінює наше мислення

Я знаю, що дух – це брудне слово, у цьому світі ми одержимі тим, що маємо і

що ми заробляємо

Але це єдиний спосіб пояснити голоси всередині вас

Задоволені лише тоді, коли вас це надихає

Це причина, коли ми відчуваємо, що з нас достатньо, зрештою, завжди вдається

вставай

На кшталт «хрена з мене досить»

Можу також зарити голову в пісок і втекти від світу

Ніякої музики чи політики, я покінчив із цим, я просто не можу більше терпіти

Коли я відчуваю, що «хрена з мене вистачить» x3

Зрештою, я начебто «Заткнись, боягуз, просто висмоктай все»

Життя важке, життя прекрасне

Життя дивне, а життя незвичайне

Якщо життя це сцена, то хто написав мюзикл?

(Хто написав мюзикл?)