West End Story - Dub Pistols, Akala, Dan Bowskill

Oh West End Story

Yo!

Yo!

What is the cost of freedom, and who pays it?

Is the world not one big slave ship?

Where some still whipped and stripped naked

Or your freedom is written in your pay slip

First world rank but so called the third world fight is still right in front of

our eyes

Where most of humanity

Lives in abject poverty active by design

Is that not insanity?

Even here in Britain it ain’t so great the living

So the kids will stick the kid from all the city politicians keep bitchin'

As if it’s not their mates that

Are making the weapons

That are doing all the killing

No we ain’t saying a thing

We’re too busy blinging

But who pays the cheque

With the tune that we are singing

And some say I preach fine

Other say I teach

But my rhymes I do leave

I speak from my mind!

You gotta know this ain’t no west end story

And the youth don’t mind if it should get a little gory

'Cause all they want to know is

What you do you have for me?

Don’t you know, don’t you know?

This ain’t no west end story!

It’s real life, listen!

Yo!

Yo!

I’m as lost as you, as confused and abused

So, please don’t put me on any kind of pedestals

An egotistical arrogant dickhead

When I’m ready I’m working on it

But I don’t think It’s getting any better

There is love in my heart

And I’m trying to spread it out

Still fighting notcto punch the sarcastic in the mouth

I ain’t got a clue what’s beyond the grave

I do know we behave in strangest ways

Where murder and rape is how we get paid

But we love our kids and we got to look them in the face

So we tell ourselves whatever we think

Will justify our habits

But no… we can’t go in living inside this palace

Surrounded by the squallor, we worshiping the dollar'

And characterised brutalised as the robber

Where the robber is honoured

And kids are cannon fodder.

There is no flag that’s large enough to wrap around the horror

Robber is honoured

The kids are cannon fodder …

And there is no flag that’s large enough to wrap around the horror

Where the robber is honoured.

The kids are cannon fodder…

There is no flag that’s large enough to wrap around and cover

You gotta know this ain’t no west end story

And thecyouth don’t mind if it should get a little gory

'Cause all they want to know is

What you do you have for me?

Don’t you know, don’t you know?

This ain’t no west end story!

It’s real life, listen!

(No, no, yeh, yeh

No west end story

No, no, yeh, yeh

Can you see now?

Can you see?

Yeh, yeh, yeh)

О, Вест-Ендська історія

Йо!

Йо!

Яка ціна свободи і хто її платить?

Хіба світ не один великий невільницький корабель?

Де деякі ще шмагають і роздягають догола

Або ваша свобода вписана у вашому платіжному листку

Перший світовий ранг, але так званий бій третього світу все ще попереду

наші очі

Де більшість людства

Живе в крайній бідності, активний за планом

Чи це не божевілля?

Навіть тут, у Британії не так гарно жити

Тож діти будуть приклеїти дитину з усіх міських політиків

Ніби це не їхні товариші

Виготовляють зброю

Це все вбиває

Ні, ми нічого не говоримо

Ми надто зайняті розмовами

Але хто оплачує чек

З мелодією, яку ми співаємо

А деякі кажуть, що я добре проповідую

Інші кажуть, що я викладаю

Але свої рими я залишаю

Я говорю зі свого розуму!

Ви повинні знати, що це не історія з Вест-Енда

І молодь не заперечує, якщо воно повинне стати трохи кров’ю

Тому що все, що вони хочуть знати, це

Що ти маєш для мене?

Хіба ти не знаєш, хіба ти не знаєш?

Це не історія з Вест-Енда!

Це справжнє життя, слухайте!

Йо!

Йо!

Я так само втрачений, як ви, такий же розгублений і зневажений

Тож, будь ласка, не ставте мене на будь-які п’єдестали

Егоїстичний зарозумілий дурень

Коли я буду готовий, я працюю над цим

Але я не думаю, що це стає краще

У моєму серці є любов

І я намагаюся поширити це

Все ще борюся, щоб не бити саркастичного кулака в рот

Я не знаю, що там за могилою

Я знаю, що ми ведемося дивним чином

Де вбивство та зґвалтування — це те, як ми отримуємо гроші

Але ми любимо наших дітей, і ми мусимо дивитися їм в обличчя

Тож ми говоримо собі все, що думаємо

Виправдовує наші звички

Але ні… ми не можемо жити в цьому палаці

Оточені бідою, ми поклоняємося долару

І охарактеризований як розбійник

Де вшановують грабіжника

А дітки — гарматне м’ясо.

Немає прапора, який був би достатньо великим, щоб охопити жах

Розбійника вшановують

Діти – гарматне м’ясо…

І немає прапора, який був би достатньо великим, щоб охопити жах

Де вшановують грабіжника.

Діти – гарматне м’ясо…

Немає прапора, який був би достатньо великим, щоб обгорнути й накрити

Ви повинні знати, що це не історія з Вест-Енда

І молодь не заперечує, якщо вона зайде трошки кров’ю

Тому що все, що вони хочуть знати, це

Що ти маєш для мене?

Хіба ти не знаєш, хіба ти не знаєш?

Це не історія з Вест-Енда!

Це справжнє життя, слухайте!

(Ні, ні, так, так

Немає західної історії

Ні, ні, так, так

Ви можете зараз побачити?

Бачиш?

так, так, так)