A Game Named Life - Akala, Mai Khalil

And s

A game named life where fools make the rules

And poets paint pictures with words that change nothing

Survival of the fittest they say, are they sure?

Or just the survival of those with the will to kill more?

The heart that thinks itself purely, surely is not hungry?

Because hungry knows too well, the world is fuckery

And nature is indifferent to the suffering of infants

That think ourselves growing human beings and something special

But as fate would have it, I ain’t buying the idea of fate

It seems we shape every place that we grace with hate

Depending which side of the fence or which epoch

You die a slow death or be singing from the treetops

Praise for the status quo, cus you’re comfortable

Those who lost out in this lottery, ha, fuck 'em all

Nice with this roll of the dice, I’m quite proud and

I don’t know if we will ever roll another time round

It’s a game named life

In a game named life

In a game named life

In a game named life

In a game named life

Where the dice decide where I go

There I go, in a game named life

I dream to be let go

A game named life, where fools make the rules

And poets paint pictures with words that change nothing

Young child soldier, revolver not bluffing

In a game that teaches children to kill but can’t love them

What is the journey of a bullet from the ground until we pull it?

A piece of earth made blow holes in souls

I’d like to know does a child choose in its mother’s core or before as just a

sperm to be born in war?

Does another sperm choose greatness floating in his father’s pleasure?

Or does the game only begin when the umbilical’s severed?

Is that the reason babies born screaming?

Because they know they left the spirit world

To live here with no meaning among demons

That see them as nothing more than chess pieces

In a game named life where even the winners stop breathing

And the whole thing is as tedious as a tale that is told twice

We clone life but don’t even own our own life

Sacrifice, pain and strife

The game named life is over

Before we even know

Life is a mirror always looking at you

It’s not what we say or think, we are just what we do

With the time that is given it comes with no ribbon

Because life is not a gift to everyone that’s living

Most of the moves are made before you took your first go

Some got a huge head start before their first role

So you could play with more skill than the other players

They will still be head because the past generations

Accumulated spaces so they could practice with acres

Illuminated arrangements so they could manage retainers

Are you foolish?

They ain’t racing we’re chasing the pay slip

So they have won before even the game starts unless we change it

To another set of rules different from the fools

But to do that we are going to have to use their tools

And therein lies our greatest dilemma

In this game named life, who’s playing it better?

І с

Гра під назвою життя, де дурні встановлюють правила

А поети малюють картини словами, які нічого не змінюють

Вони кажуть, що виживає найсильніший, чи впевнені вони?

Або лише виживання тих, хто бажає вбивати більше?

Серце, що думає про себе, напевно, не голодне?

Тому що голодний надто добре знає, що світ — дурень

А природа байдужа до страж немовлят

Що думаємо, що ми ростемо людські істоти і щось особливе

Але за волею долі, я не купую ідею долі

Здається, ми формуємо кожне місце, яке ми ненавидімо

Залежно від того, з якого боку паркану чи яка епоха

Ви помрете повільною смертю або співаєте з верхівок дерев

Хваліть статус-кво, бо вам комфортно

Ті, хто програв у цій лотереї, ха, до біса їх усіх

Я дуже пишаюся цим киданням кубиків

Я не знаю, чи ми коли зробимо ще один раунд

Це гра під назвою життя

У грі під назвою життя

У грі під назвою життя

У грі під назвою життя

У грі під назвою життя

Куди я піду

Ось я в грі під назвою життя

Мрію, щоб мене відпустили

Гра під назвою життя, де дурні встановлюють правила

А поети малюють картини словами, які нічого не змінюють

Маленька дитина-солдат, револьвер не блефує

У грі, яка вчить дітей вбивати, але не може їх любити

Який шлях кулі від землі, поки ми витягнемо її?

Шматок землі зробив діри в душах

Я хотів би знати, чи дитина вибирає в душі своєї матері чи до як просто

сперма народжується на війні?

Чи інший сперматозоїд вибирає велич, що витає в задоволенні свого батька?

Або гра починається лише тоді, коли відірвано пупок?

Чи це причина, чому діти народжуються кричащими?

Тому що вони знають, що покинули світ духов

Жити тут без сенсу серед демонів

Вони вважають їх не чим іншим, як шаховими фігурами

У грі під назвою життя, де навіть переможці перестають дихати

І вся ця справа насичена, як розповідь двічі

Ми клонуємо життя, але навіть не володіємо власним життям

Жертви, біль і боротьба

Гра під назвою життя закінчилась

Перш ніж ми дізнаємося

Життя — це дзеркало, яке завжди дивиться на вас

Це не те, що ми говоримо чи думаємо, ми це лише те, що робимо

Із наданим часом воно не приходить без стрічки

Тому що життя не подарунок кожному, хто живе

Більшість рухів виконується до того, як ви зробите перший крок

Деякі отримали величезну фору перед першою роллю

Тож ви могли грати з більшою майстерністю, ніж інші гравці

Вони все одно будуть головою, тому що минулі покоління

Накопичені місця, щоб вони могли тренуватися з гектарами

Освітлені пристрої, щоб вони могли керувати слугами

ти дурний?

Вони не змагаються, ми ганяємося за платіжною квитанцією

Тож вони виграли ще до початку гри, якщо ми не змінимо це

До іншого набору правил, відмінних від дурних

Але щоб це зробити, нам доведеться використовувати їхні інструменти

І в цьому полягає наша найбільша дилема

Хто грає краще в цій грі під назвою життя?