Декаданс - Агата Кристи

О, декаданс!

Случайные встречи,

Стол, преферанс, горящие свечи,

На патефон надета пластинка,

Гои сидят и слушают Стинга.

Плещется ром, и кокаин

Желтыми пальцами в тонкие ноздри.

Вы предлагаете вместе уйти.

Поздно, милая дамочка, поздно!

Дышите в ухо, что там, за углом,

Черный, блестящий нас ждет Роллс-Ройс.

Он повезет нас на аэродром

Томной дорогой рассыпанных роз.

А там, за дорогой, ваш аэроплан,

Страшная, дикая, дивная птица.

Дремлет пилот, ему снится канкан.

Он призывает нас торопится.

Утро лучами согрело восток.

"Ну же!", - вскричали вы, "Ну, полетели!",

Но струи багровые мое лицо

Вдруг озарили, и вы побледнели.

Как закричали вы: "Вы что, еврей?!

Ах, лучше бы сердце пронзили мне пулей!

Вы погубили меня, вы злодей!

Вы обманули, вы обманули...

Вы отравили мой девичий мозг!

Вы растоптали мои эдельвейсы!

Так убирайтесь, пархатый Вы монстр,

Брейте свои кацапские пейсы!"..

Я вам ответил: "Мадам, вы кокотка,

Падшая женщина, жалкая гойша.

Так улетайте же Вы одиноко.

Нам разговаривать не о чем больше!

Вернусь я туда, где кушают смерть

И черпают жизнь из хрустальных бокалов,

Где ничего невозможного нет.

Да, это немного, но это немало!

Там декаданс, случайные встречи,

Солнышко тушит ненужные свечи,

На патефон поставлю пластинку

И застрелюсь под музыку Стинга...

О, декаданс!

Випадкові зустрічі,

Стіл, преферанс, свічки, що горять,

На патефон одягнена платівка,

Гої сидять і слухають Стінга.

Плече ром, і кокаїн

Жовті пальці в тонкі ніздрі.

Ви пропонуєте піти разом.

Пізно, мила дамочка, пізно!

Дихайте у вухо, що там, за рогом,

Чорний, блискучий на нас чекає Роллс-Ройс.

Він пощастить нас на аеродром

Млявою дорогою розсипаних троянд.

А там, за дорогою, ваш аероплан,

Страшний, дикий, дивний птах.

Дрімає пілот, йому сниться канкан.

Він закликає нас поспішати.

Ранок променями зігріло схід.

"Ну ж!", - вигукували ви, "Ну, полетіли!",

Але струмені багряні моє обличчя

Раптом осяяли, і ви зблідли.

Як ви закричали: "Ви що, єврей?!"

Ах, краще б серце пронизали мені кулею!

Ви занапастили мене, ви лиходій!

Ви обдурили, ви обдурили...

Ви отруїли мій дівочий мозок!

Ви розтоптали мої едельвейси!

Так забирайтеся, пурхатий Ви монстр,

Голіть свої кацапські пейси!"

Я вам відповів: "Мадам, ви кокотка,

Занепала жінка, жалюгідна гойша.

Так вилітайте ж Ви самотньо.

Нам розмовляти нема про що більше!

Повернуся я туди, де їдять смерть

І черпають життя з кришталевих келихів,

Де нічого неможливого немає.

Так, це небагато, але це чимало!

Там декаданс, випадкові зустрічі,

Сонечко гасить непотрібні свічки,

На патефон поставлю платівку

І застрелюсь під музику Стінга...