Считалочка - Аэроплан

Я делаю шаги: раз-два.

Смотрю на каменного льва.

С деревьев падает листва.

Зарою бедную любовь

Поглубже: у старинных львов.

Избавлюсь от ненужных слов,

Закрою сердце на засов.

С ветром борется сад, но дождь

Побеждает в этой борьбе.

И с деревьев летят

воспоминанья о тебе.

Ты бледен — Ты опять не спал.

Безлюдный маленький квартал.

Здесь каждый день проходишь Ты,

И с неба падают цветы.

Идёшь туда, гда нелюдим

Фонарь стоит совсем один,

И смотришь, стоя под дождём,

в окно, увитое плющём.

С ветром борется сад, но дождь

Побеждает в этой борьбе.

И с деревьев летят

воспоминанья о тебе.

Звереют каменные львы,

Земля скучает без травы.

С деревьев падает листва,

Я делаю шаги: раз-два.

А ты идёшь, вдыхая дождь,

И лунный свет, и птичий крик.

Теперь меня ты не найдешь:

Ведь я легка, а мир велик.

С ветром борется сад, но дождь

Побеждает в этой борьбе.

И с деревьев летят

воспоминанья о тебе.

Я роблю кроки: раз-два.

Дивлюся на кам'яного лева.

З дерев падає листя.

Зорою бідне кохання

Глибше: у старовинних левів.

Позбуюся від непотрібних слів,

Закрию серце на засув.

З вітром бореться сад, але дощ

Перемагає в цій боротьбі.

І з дерев летять

спогади про тебе.

Ти блідий — Ти знову не спав.

Безлюдний маленький квартал.

Тут щодня проходиш Ти,

І з неба падають квіти.

Йдеш туди, де нелюдимий

Ліхтар стоїть зовсім один,

І дивишся, стоячи під дощем,

вікно, увите плющем.

З вітром бореться сад, але дощ

Перемагає в цій боротьбі.

І з дерев летять

спогади про тебе.

Звіріють кам'яні леви,

Земля нудьгує без трави.

З дерев падає листя,

Я роблю кроки: раз-два.

А ти ідеш, вдихаючи дощ,

І місячне світло, і пташиний крик.

Тепер мене ти не знайдеш:

Адже я легка, а світ великий.

З вітром бореться сад, але дощ

Перемагає в цій боротьбі.

І з дерев летять

спогади про тебе.