Орех - Аэроплан

Туман над нами повис,

И мы идём без слов,

И капли падают вниз,

И слышно эхо шагов.

В небе гремит, с неба льется вода.

И люди бегут, открывая зонты.

И ты улыбаешься — как и всегда,

А я хочу знать о чем думаешь ты.

Припев:

Не всех кого раскусишь удаётся съесть.

Твоё лицо — открытая книга, но в ней ничего не прочесть.

И буквы уплывают, и тают где-то вдалеке,

И я опять читаю на непонятном языке.

И вот закончился дождь,

И вечер близок к концу.

Опять ты молча идёшь

И капли скользят по лицу.

Воздух вечерний прозрачен и чист,

И липы цветут, переулки пусты.

С дерева медленно падает лист,

А я хочу знать о чём думаешь ты.

Припев:

Не всех кого раскусишь удаётся съесть.

Твоё лицо — открытая книга, но в ней ничего не прочесть.

И буквы уплывают, и тают где-то вдалеке,

И я опять читаю на непонятном языке.

Вот за углом ботанический сад

И чёрный забор со старинной резьбой,

И птицы о чём-то с надрывом кричат,

А мне одиноко когда я с тобой…

Припев:

Не всех кого раскусишь удаётся съесть.

Твоё лицо — открытая книга, но в ней ничего не прочесть.

И буквы уплывают и тают где-то вдалеке,

И я опять читаю на непонятном языке.

На непонятном языке — на непонятном языке,

Твоё лицо — открытая книга…

На непонятном языке — на непонятном языке,

Читай в ней — читай в ней — читай в ней сам.

Туман над нами повис,

І ми  йдемо без слів,

І краплі падають вниз,

І чути луну кроків.

У небі гримить, з неба ллється вода.

І люди біжать, відкриваючи парасольки.

І ти посміхаєшся — як і завжди,

А я хочу знати про що думаєш ти.

Приспів:

Не всіх кого розкусиш вдається з'їсти.

Твоє обличчя — відкрита книга, але в ній нічого не прочитати.

І букви спливають, і тануть десь далеко,

І я знову читаю незрозумілою мовою.

І ось закінчився дощ,

І вечір близький до кінця.

Знову ти мовча йдеш

І краплі ковзають по особі.

Повітря вечірнє прозоре і чисте,

І липи цвітуть, провулки порожні.

З дерева повільно падає лист,

А я хочу знати про що думаєш ти.

Приспів:

Не всіх кого розкусиш вдається з'їсти.

Твоє обличчя — відкрита книга, але в ній нічого не прочитати.

І букви спливають, і тануть десь далеко,

І я знову читаю незрозумілою мовою.

Ось за кутом ботанічний сад

І чорний паркан зі старинним різьбленням,

І птахи про щось з надривом кричать,

А мені самотньо коли я з тобою ...

Приспів:

Не всіх кого розкусиш вдається з'їсти.

Твоє обличчя — відкрита книга, але в ній нічого не прочитати.

І букви спливають і тануть десь далеко,

І я знову читаю незрозумілою мовою.

незрозумілою мовою— незрозумілою мовою,

Твоє обличчя — відкрита книга…

незрозумілою мовою— незрозумілою мовою,

Читай у ній—читай у ній — читай у ній сам.