Летучая мышь - Аэроплан

У луны развалился жемчужный браслет,

И жемчужины звёзд раскатились мне вслед.

И опять темнота, и опять Ты не спишь,

Ты влетаешь в окно — Ты летучая мышь.

Из-за леса тоскливый доносится вой,

Ты на лампе качаешься вниз головой.

Всё вокруг неподвижно и залито сном,

Только ветка ореха стучится в окно.

Ты летишь во тьме ночной очарованный луной.

Ты привык к темноте, Ты всё время грустишь.

Ты всегда одинок — Ты летучая мышь.

Я не вздрогну от страшной улыбки твоей,

Я люблю находит себе странных друзей.

Расскажи как летел из обители сна,

Как за тысячи лет изменилась луна,

Расскажи о сиянии чёрных дыр,

Я хочу заглянуть в твой пугающий мир.

Ты летишь во тьме ночной очарованный луной.

Станет лес умирающий в чёрном огне,

Изменяясь плывут силуэты в окне,

Тихий шелест деревьев и гул голосов.

Ты оставив меня, улетишь на их зов.

Ты летишь во тьме ночной очарованный луной.

У місяця розвалився перлинний браслет,

І перлини зірок розкотилися мені слідом.

І знову темрява, і знову Ти не спиш,

Ти влітаєш у вікно — Ти летюча миша.

З-за лісу тужливий доноситься виття,

Ти на лампі хитаєшся вниз головою.

Все навколо нерухомо і залито сном,

Тільки гілка горіха стукає у вікно.

Ти летиш у темряві нічний зачарований місяцем.

Ти звик до темряви, Ти весь час сумуєш.

Ти завжди самотній — Ти кажан.

Я не здригнуся від страшної усмішки твоєї,

Я люблю знаходить собі дивних друзів.

Розкажи як летів з обителі сну,

Як за тисячі років змінився місяць,

Розкажи про сяяння чорних дірок,

Я хочу зазирнути в твій страшний світ.

Ти летиш у темряві нічний зачарований місяцем.

Чи стане ліс вмираючий у чорному вогні,

Змінюючись пливуть силуети у вікні,

Тихий шелест дерев і гул голосів.

Ти залишивши мене, полетиш на їх поклик.

Ти летиш у темряві нічний зачарований місяцем.