Уже,Наверно,Первый Час... - Ада Якушева

Уже, наверно, первый час

Над крышами висит.

По улицам скользят

Зеленоглазые такси.

Конечно, лучше ехать,

Но идти мне так легко,

И я иду, и я иду

По городу пешком.

По городу пешком.

Люблю, чего по-твоему

Любить cовсем нельзя.

Люблю твои усталые, тревожные глаза.

Прокуренную комнату, забытую еду,

Люблю, когда любимые

Своих любимых ждут,

Своих любимых ждут.

Над улицей пустынной

Знакомый дом притих.

Конечно, от «расплаты»

Мне сегодня не уйти.

И все-таки приятно знать

В конце большого дня,

Что в этом доме два окна

Не спят из-за меня.

Не спят из-за меня.

Вже, мабуть, перша година

Над дахами висить.

По вулицях ковзають

Зеленоокі таксі.

Звичайно, краще їхати,

Але йти мені так легко,

І я іду, і я іду

По місту пішки.

По місту пішки.

Люблю чого по-твоєму

Любити зовсім не можна.

Люблю твої втомлені, тривожні очі.

Прокурену кімнату, забуту їжу,

Люблю, коли кохані

Своїх коханих чекають,

Своїх коханих чекають.

Над вулицею пустельною

Знайомий будинок притих.

Звичайно, від «розплати»

Мені сьогодні не піти.

І все-таки приємно знати

Наприкінці великого дня,

Що в цьому будинку два вікна

Не сплять через мене.

Не сплять через мене.