Снова Твоё Бесконечное "Жди"... - Ада Якушева

Снова твое бесконечное «жди!»

Белой дорогой мне в окна глядит,

Снегом о снежный стучится настил.

Я не хочу, чтобы ты уходил.

Снегом о снежный стучится настил.

Я не хочу, чтобы ты уходил.

В снег не хочу и в жару не хочу

Я прислоняться к другому плечу.

Хватит ли сил мне, не хватит ли сил,

Я не хочу, чтобы ты уходил.

Хватит ли сил мне, не хватит ли сил,

Я не хочу, чтобы ты уходил.

Мне все равно, сколько лет позади,

Мне все равно, сколько бед впереди.

Я не хочу, чтобы ты уходил.

Не уходи или не приходи.

Знову твоє нескінченне «чекай!»

Білою дорогою мені у вікна дивиться,

Снігом про сніговий стукає настил.

Я не хочу щоб ти йшов.

Снігом про сніговий стукає настил.

Я не хочу щоб ти йшов.

У сніг не хочу і в спеку не хочу

Я притулятись до іншого плеча.

Чи вистачить сил мені, не вистачить сил,

Я не хочу щоб ти йшов.

Чи вистачить сил мені, не вистачить сил,

Я не хочу щоб ти йшов.

Мені однаково, скільки років позаду,

Мені однаково, скільки лих попереду.

Я не хочу щоб ти йшов.

Не йди або не приходь.