Эпизод - Abyssphere

Время скроет память

За горизонтом,

Где мы вечно вместе

До самой смерти.

Спокойные волны синего моря

Собою укроют все следы.

Исчезнет все, уйдет в пучину

Прохладной, сумрачной воды.

И на песке исчезнут знаки,

Остатки прошлых, славных дел.

Их свет погас среди созвездий,

Где-то между двух небесных тел.

Открою клетку и выпущу мечту — лети —

Здесь тебе нет места больше, если хочешь жить,

Промедлишь, и тебя я заберу с собой за горизонт,

Туда, где ты всего лишь эпизод.

Небо дремлет,

Солнце за горизонтом.

Если снова вместе,

То до самой смерти.

Я знаю, я слышу, как бьется сердце в тишине,

Но боль, врываясь, срывает дверь мою с петель

И режет ножами, терзает душу словно плеть.

Я слышу, я знаю, я должен преодолеть.

Мой эпизод, который я, смеясь, оставил позади.

Но теперь улыбка мраморной застыла маской

На лице моем, и оно горит под ней огнем.

Час приховує пам'ять

За горизонтом,

Де ми вічно разом

До самої смерті.

Спокійні хвилі синього моря

Собою вкриють усі сліди.

Зникне все, піде в безодню

Прохолодна, похмура вода.

І на піску зникнуть знаки,

Залишки минулих, славних справ.

Їхнє світло погасло серед сузір'їв,

Десь між двома небесними тілами.

Відкрию клітку і випущу мрію — лети —

Тут тобі немає більше місця, якщо хочеш жити,

Зволікаєш, і тебе я заберу з собою за горизонт,

Туди, де ти всього лише епізод.

Небо дрімає,

Сонце за горизонтом.

Якщо знову разом,

То до най смерті.

Я знаю, я чую, як б'ється серце в тиші,

Але біль, вриваючись, зриває двері мої з петель

І ріже ножами, мучить душу наче батіг.

Я чую, я знаю, я повинен подолати.

Мій епізод, який я, сміючись, залишив позаду.

Але тепер посмішка мармурової застигла маскою

На лиці моєму, і воно горить під нею вогнем.