Sainte Chimère - Abduction

Sous les arcs, elle règne en sentinelle

Veille sereine, solennelle et sévère

Cauchemar, érigé en art noir

Veinée de lierre, la souveraine chimère

De l’empyrée, gardienne de pierre

Cerbère féal, guivre anceisurale

Défiant le cil et la terre, l temps dans l’ombre sanctifiée

La froide étreinte des ondées

Nuits et nuées lentement, encore et encore

Érodent du ciel, l’angoissante silhouette

Qui inspire les peurs, d’un silence de cairn

Murmures lancinants, hurle en silence

Perdue dans l’absence

Arpente les siècles, prisonnière de sa chaire

Seule en sa cour de poussières

Stigmates de la patience, ruinent ses traits

Symbole de son impuissance

Attentes trahies, nul espoir n’impose sa lumière face au vide

De vestiges en cendres, mémoire échouée dans les ardentes vagues du temps

Grave adamant, dernière stryge d’un tableau s’effaçant

Pourquoi veiller ce qui à jamais dort

La mort en miroir toute chose contemple

Sous l’effort et la rage, ses ailes se craquellent, se déploient, se déchirent

Assombrissent le ciel

Під арками вона панує як вартовий

Безтурботне, урочисте і суворе чування

Кошмар, збудований у чорній магії

Порослий плющем, володар химери

Від емпірея, охоронця каменю

Заклятий Цербер, Ancesural Wurm

Кинувши виклик вій і землі, час у святій тіні

Холодні обійми злив

Ночі й хмари повільно знову й знову

Зривається з неба, болісний силует

Це вселяє страхи, з тишею, як у камені

Нав'язливий шепіт, виття в тиші

Загублений у відсутності

Ходить століттями, в'язень своєї кафедри

Одна в своєму дворі пороху

Клейма терпіння псують його риси

Символ його безсилля

Очікування зраджені, жодна надія не нав’язує своє світло порожнечі

Від останків до попелу, пам’ять, застрягла у вогненних хвилях часу

Могила непохитна, останній рядок згасаючої картини

Навіщо пильнувати те, що вічно спить

Смерть у дзеркалі все бачить

Під зусиллям і люттю його крила тріщать, розправляються, рвуться

Затьмарити небо