Withering Branches - A Hope For Home

the lines blur between corruption and where we sit upon our thrones

and we draw blood as if it’s our right to, but is it our right to?

we’ve been swaying for centuries

and we’ve dug in our roots

as we drink up the sea of divinity.

but we can’t seem to shed our afflictions

what pitiful deities we make

if we can’t reach beyond ourselves

such lowly gods we create

when we only believe in what our hands can touch and our eyes can see.

we are withering branches, we are sick and dying vines.

oh, what a wide world to conquer, it falls apart in our hands

Розмиваються межі між корупцією та місцем, де ми сидимо на наших тронах

і ми забираємо кров, наче це наше право, але на наше право?

ми коливалися століттями

і ми вкопалися у своє коріння

як ми випиваємо море божественності.

але ми, здається, не можемо позбутися наших страждань

які жалюгідні божества ми робимо

якщо ми не можемо вийти за межі самих себе

таких низьких богів ми створюємо

коли ми віримо лише в те, чого можуть доторкнутися наші руки і бачать очі.

ми в'ялимо гілки, ми хворіємо й гинуть лози.

о, який широкий світ завойовувати, він розвалюється в наших руках