Post Tenebras Lux - A Hope For Home

Under a dim lit sky shadows marched like statues

Darkness was coursing throughout their veins, and light shone from their eyes

It was all they had, but it was not enough to light their way:

A silent march into awaiting graves

Turned my back against the night, toward the hope that there’s a place where

truth abides

For here we’re left to wonder why we douse the flame and there is nothing left

inside

We have become as the ravens.

mighty in number and blotting out the sun

Here my will could never contend: is this not cold and bent?

Where does my volition fit in?

Too weak to wade amongst the dead, to tired to stand amongst the rest

So face the sky and tell me how you gauge living in vain?

Show me the crooked and bent, the shape of contempt

We’ve buried the flame

But i contend to dig it up again

Під тьмяним небом марширували тіні, наче статуї

Темрява текла по їхніх жилах, а світло сяяло з очей

Це було все, що вони мали, але цього було недостатньо, щоб освітлити їм дорогу:

Тихий марш у могили очікування

Повернувся спиною до ночі, до надії, що є місце, де

правда залишається

Бо тут нам залишається дивуватися, чому ми гасимо полум’я, а нічого не залишається

всередині

Ми стали як ворони.

могутні в кількості й закривати сонце

Тут моя воля ніколи не змогла б поборотися: хіба це не холодне й зігнуте?

Де вписується моя воля?

Занадто слабкий, щоб пробиватися серед мертвих, втомлений, щоб стояти серед інших

Тож погляньте до неба і скажіть мені, як ви вважаєте, що живете даремно?

Покажи мені викривлену й зігнуту, форму зневаги

Ми поховали полум’я

Але я намагаюся викопати це знову