Янткт - Ёлгин

Я не такой как ты.

Ты рассыпаешь тушь,

а я не терплю чернил и статуса «муж»...

Я не такой как ты.

Ты веришь этим снам,

а я эти сны прожил и часть меня там…

Я не такой как ты,

хоть носим одно лицо.

Я тот, кто всегда с тобой, когда тяжело…

Я не такой как ты.

Ты любишь сильных мужчин,

а я навсегда завис средь женщин и вин…

Я не такой как ты.

Тобой часто движет страх,

а я солнца младший сын: с улыбкой в губах…

Я не такой как ты.

Ты любишь покой и дом,

а я по ветрам, по городам, до диким степям, берегам и полям…

Я не такой как ты,

Ты разделяешь хлеб,

а я бы на всех плевал!

Меня в этом нет!

Я не такой как ты

и клиника здесь не причём.

Я не сходил с ума, по крайней мере, ещё…

Я не такой как ты…

Останемся оба здесь....

Среди этой всей пустоты...

Я рад, что ты есть.

Я не такий, як ти.

Ти розсипаєш туш,

а я не терплю чорнила і статусу «чоловік»...

Я не такий, як ти.

Ти віриш цим снам,

а я ці сни прожив і частина мене там.

Я не такий, як ти,

хоч носимо одне обличчя.

Я той, хто завжди з тобою, коли тяжко…

Я не такий, як ти.

Ти любиш сильних чоловіків,

а я назавжди завис серед жінок і вин.

Я не такий, як ти.

Тобою часто рухає страх,

а я сонця молодший син: з усмішкою в губах.

Я не такий, як ти.

Ти любиш спокій та дім,

а я за вітрами, містами, до диких степів, берегів і полів.

Я не такий, як ти,

Ти поділяєш хліб,

а я б на всіх плював!

Мене у цьому немає!

Я не такий як ти

і клініка тут не до чого.

Я не божеволів, принаймні, ще ...

Я не такий, як ти…

Залишимося обоє тут.

Серед цієї всієї порожнечі...

Я радий, що ти є.