Ангел-хранитель - Ольга Кормухина

Кто ты?

Не знаю, но чувствую сердцем — тебе одиноко везде.

День ото дня, чтоб душою согреться, ты ищешь солнце в холодной воде.

Ангел-хранитель забыл твое имя, вздохнул и исчез в облаках.

А за спиной кто-то в клоунском гриме шепчет, что счастье в надежных руках.

Ты все забрал, что пока еще ценно — простой колокольчик любви.

В мире твоем так похожем на сцену он вечерами о ком-то звонит.

Он вечерами о ком-то звонит.

Помнишь, как мы гадали с тобою ночью на Рождество?

В зеркале плыл корабль весь земной, спешил к нам по шелку волн.

В этот город, где дождь и дождь, город, где снег, и снег.

Город, где до сих пор, кто ты?

Не знаю.

Кто ты не знаю, хоть был ты мне милым и венчан со мною в снегах.

Но, ангел-хранитель забыл твое имя горько вздохнул и исчез в облаках.

Горько вздохнул и исчез в облаках…

Хто ти?

Не знаю, але відчуваю серцем — тобі самотньо скрізь.

Щодня, щоб душею зігрітися, ти шукаєш сонце в холодній воді.

Ангел-охоронець забув твоє ім'я, зітхнув і зник у хмарах.

А за спиною хтось у клоунському гримі шепоче, що щастя в надійних руках.

Ти все забрав, що поки що цінно — простий дзвоник кохання.

У твоєму світі так схожому на сцену він увечері про когось дзвонить.

Він вечорами про когось дзвонить.

Пам'ятаєш, як ми гадали з тобою вночі на Різдво?

У дзеркалі плив корабель весь земний, поспішав до нас по шовку хвиль.

Це місто, де дощ і дощ, місто, де сніг, і сніг.

Місто, де досі, хто ти?

Не знаю.

Хто ти не знаю, хоч був ти мені милим і вінчан зі мною в снігах.

Але ангел-охоронець забув твоє ім'я гірко зітхнув і зник у хмарах.

Гірко зітхнув і зник у хмарах.