Корабль - Ольга Кормухина

На море третий день ненастье.

На корабле порвало снасти.

Нет ни огней, и ни людей,

Лишь граммофон хрипит у борта,

Хрипит надрезанной аортой,

Что боль его напрасна.

А жизнь прекрасна.

Порывом бурного течения.

Корабль несло на край мышления.

И он взлетел на гребне скал.

И грянул голос граммофона.

Наперекор ревущим волнам,

Что смерть над ним не властна.

А жизнь прекрасна.

Ушла стихия вдаль победно.

Похоронив корабль бесследно.

От пенья волн плыл граммофон.

Но он молчал — иссякла сила.

Что жизни голос в нем будила.

И берегла всечасно.

А жизнь прекрасна.

На море третій день негода.

На кораблі порвало снасті.

Немає ні вогнів, і ні людей,

Лише грамофон хрипить біля борту,

Хрипить надрізаною аортою,

Що біль його марний.

А життя прекрасне.

Поривом бурхливого перебігу.

Корабель несло на край мислення.

І він злетів на гребні скель.

І загримів голос грамофона.

Наперекір ревучим хвилях,

Що смерть над ним не владна.

А життя прекрасне.

Пішла стихія в далечінь переможно.

Поховавши корабель безслідно.

Від співу хвиль плив грамофон.

Але він мовчав — зникла сила.

Що життя голос у ньому будила.

І берегла всечасно.

А життя прекрасне.