Ночь - Ольга Кормухина

Ночь текла как смола, разбросав фонари, и глаза разноцветных окон.

Я кого-то ждала, у открытой двери, но не знала, что ты — это он.

А когда ты вошел, то не выдал меня, даже в горле запрятанный плащ.

Я накрыла стол, ты сидел у огня, и молчал, не снимая свой плащ.

Ты молчал, закрыв глаза, и мне осталось,

Лишь принять, как дар судьбы твою усталость.

Разреши мне взять себе

Часть твоих забот и бед.

Часть твоих забот и бед.

Часть твоих забот и бед.

Ночь текла как смола, разбросав фонари, и глаза разноцветных окон.

Я кого-то ждала, у открытой двери, но не знала, что ты — это он.

Ніч текла як смола, розкидавши ліхтарі, і очі різнобарвних вікон.

Я когось чекала, біля відчинених дверей, але не знала, що ти — це він.

А коли ти увійшов, то не видав мене, навіть у горлі захований плащ.

Я накрила стіл, ти сидів біля вогню, і мовчав, не знімаючи свій плащ.

Ти мовчав, заплющивши очі, і мені залишилося,

Лише прийняти як дар долі твою втому.

Дозволь мені взяти собі

Частина твоїх турбот і бід.

Частина твоїх турбот і бід.

Частина твоїх турбот і бід.

Ніч текла як смола, розкидавши ліхтарі, і очі різнобарвних вікон.

Я когось чекала, біля відчинених дверей, але не знала, що ти — це він.