Вспомнить себя - 7Раса

Не держат ноги и можно только идти

Спиной к земле, шагая в небо

Я помню смутно свои пути

Глаза друзей — куски единого хлеба

Валяясь в траве в облаках

За гранью снов, в объятиях хрупкого лета

Пометят вершинами нас

В пустых ладонях треугольники света

И крикнет мама, глядя сверху в окно:

«Иди, не бойся, я смотрю за тобой…»

Не тримають ноги і можна тільки йти

Спиною до землі, крокуючи в небо

Я пам'ятаю смутно свої шляхи

Очі друзів — шматки єдиного хліба

Валяючись у траві в хмарах

За межею снів, в обіймах тендітного літа

Помітять вершинами нас

У порожніх долонях трикутники світла

І крикне мама, дивлячись зверху у вікно:

«Іди, не бійся, я дивлюся за тобою...»