Смерть моего тела - 7Раса

Меня не станет утром

Ведь я увидел берег

С пустыми кораблями

Что вместо мачт с крестами

В одном лишь направлении плывут

Назад дороги нет…

Жаль что не можеть петь

О том как мне легко тело мое

Тело мое что станет гнилью

Пусть переломит смерть

Мое больное дно — тело мое

В глазах не будет страха

В них растворилось небо

И стала невесомой

Моя грудная клетка

По мне не ставьте свечи

Я продолжаю жить…

Жаль что не можеть петь

О том как мне легко тело мое

Тело мое что станет гнилью

Пусть переломит смерть

Мое больное дно — тело мое

Когда октябрь своё возьмет

Меня укроет и спасет листва

Осколками солнца

И будет греть

Или сожжет

Отравит медленно как ртуть меня

Моя любовь моя тоска…

Я жду твоих объятий откровений

Я жду…

Я сплю — мне будет вечно сниться осень

Я сплю…

Мене не стане вранці

Адже я побачив берег

З порожніми кораблями

Що замість щогл із хрестами

В одному напрямку пливуть

Назад дороги немає…

Шкода що не може співати

Про те як мені легко тіло моє

Тіло моє, що стане гниллю

Нехай переломить смерть

Моє хворе дно — тіло моє

У очах не буде страху

В них розчинилося небо

І стала невагомою

Моя грудна клітка

По мені не ставте свічки

Я продовжую жити…

Шкода що не може співати

Про те як мені легко тіло моє

Тіло моє, що стане гниллю

Нехай переломить смерть

Моє хворе дно — тіло моє

Коли жовтень своє візьме

Мене вкриє і врятує листя

Уламками сонця

І грітиме

Або спалить

Отруїть повільно як ртуть мене

Моє кохання моя туга…

Я чекаю твоїх обіймів одкровень

Я чекаю…

Я сплю — мені буде вічно снитися осінь

Я сплю…